«Золотий вік» світової літератури

Дев’ятнадцяте століття — час шалених змін: революції, війни, технічний прогрес, нові політичні ідеї. Звісно ж, цей вихор подій не залишив культуру осторонь. Саме зарубіжна література 19 століття стала віддзеркаленням цілої епохи. Вона залишила раціональність, розум, логіку та серйозність в епосі Просвітництва, йдучи назустріч емоціям, ідеалам, соціальним бурям й драмі побутового реалізму. Усе, що хвилювало європейців, а згодом і весь світ, знайшло відображення на сторінках книжок. Тепер тексти були не лише про те «як правильно жити», а й більше про те «як ми реально живемо — з усіма зрадами, бідністю, любов'ю та внутрішніми конфліктами».

Романтизм в зарубіжній літературі: у пошуках ідеалу

Початок 19 століття знаменується приходом епохи романтизму, який нагадує юність — ідеалістичний, емоційний, трохи меланхолійний і з ноткою бунтарства. «Більше почуттів — менше логіки», — ось його гасло. 

Романтики часто зверталися до національної історії, фольклору, природи, змальовували героїв, здатних на високі вчинки, жертви й боротьбу за справедливість. Серед головних представників романтизму виділяються англійські поети Джордж Гордон Байрон і Персі Біші Шеллі, видатні письменники 19 століття Франції Віктор Гюго, Альфонс де Ламартін й Александр Дюма, а також німецькі митці — Генріх Гейне, Новаліс та брати Шлегелі. 

Одним із головних досягнень романтизму в зарубіжній літературі стало виникнення історичного роману як окремого літературного жанру, і справжнім новатором у цьому став Вальтер Скотт. Саме завдяки йому історія ожила на сторінках літератури: в його романах, зокрема в «Айвенго», «Квентіні Дорварді» та «Роб Рої», минулі епохи постають як живі, драматичні періоди, де долі окремих героїв тісно переплітаються з долею народу. Роман «Айвенго» — не лише захоплива історія про кохання, лицарську честь і боротьбу за справедливість, а й глибоке осмислення англійської історії часів нормандського панування, де під зовнішньою романтикою розкривається соціальний і національний конфлікт. 

Александр Дюма, своєю чергою, прославився пригодницько-історичними романами «Три мушкетери» та «Королева Марго», де минуле стало сценою для відважних вчинків, інтриг і драматичного кохання. Американський письменник Джеймс Фенімор Купер у романі «Останній з могікан» звернувся до історії колоніальної Америки, змалювавши боротьбу за виживання, зіткнення культур і глибоку повагу до природи. 

Французька література 19 століття

Французька література 19 століття є однією з найяскравіших і найвпливовіших у європейській культурі. Це епоха духовного пробудження, соціальних потрясінь і глибоких пошуків істини. Вона стала дзеркалом буремного часу, голосом змін, майданчиком, де відбувалася боротьба між романтичною мрією та суворою дійсністю. На початку століття на літературній сцені Франції панував романтизм — напрям, який поставив у центр уваги людину, її емоції, душевну драму, прагнення до ідеалу та свободи.

Віктор Гюго, один із найпотужніших представників цього напряму, у своїх творах поєднував потужну соціальну критику з глибоким гуманізмом і художнім пафосом. Його роман «Собор Паризької Богоматері» — це не просто історія нещасного дзвонаря чи вродливої циганки, це справжній гімн середньовічному місту, багатогранний твір, де доля особистості переплітається з фатумом історії. А в романі «93-й рік» зобразив трагічні події Французької революції, де герої змушені робити морально складний вибір між обов’язком, ідеалами та співчуттям. 

Поступово романтична мрійливість поступилася місцем суворій правді життя — настав час розвитку реалізму, напряму, що зосередився на зображенні дійсності такою, якою вона є. Його лідером став Оноре де Бальзак, автор грандіозного циклу романів «Людська комедія», у якому він охопив усі прошарки французького суспільства та створив сотні живих, психологічно глибоких персонажів. Бальзак показав людину як продукт часу, середовища, грошей і пристрастей, що керують її вчинками. 

У цьому напрямі блиснув ще один велетень французької літератури — Стендаль. Його роман «Червоне і чорне» став не лише зразком соціально-психологічної прози, а маніфестом доби. Жульєн Сорель, головний герой, — символ конфлікту між мрією і реальністю, людина, роздвоєна між прагненням до високого і болючим зіткненням з лицемірством суспільства. Стендаль з надзвичайною точністю діагностував хвороби свого часу: кар’єризм, фальшиву мораль, продажну політику — усе це вилилося в гірку, але правдиву прозу.

Література вікторіанської Англії

Англійська література 19 століття — золота доба прози Англії, коли література не просто віддзеркалювала дійсність, а формувала уявлення про добро й зло, про справедливість, свободу, людську гідність. Її ключовими рисами стали:

• Глибокий психологізм і увага до внутрішнього світу героя;
• Сатиричне викриття суспільного лицемірства та порожньої моралі;
• Символіка природи як відображення душевного стану;
• Жіноча емансипація та становлення образу сильної жінки;
• Ідея гуманізму, віри в силу добра, співчуття та милосердя.

Початок століття ознаменувала творчість таких романтиків, як Вільям Вордсворт, Семюел Тейлор Кольрідж, Джон Кітс, і вже згаданих Персі Біші Шеллі та Джорджа Байрона, які оспівували свободу, бунт, кохання, смерть і силу природи у своїй поезії. Проте коли на зміну романтизму приходить реалізм, одним із ключових авторів періоду стає Чарлз Діккенс — майстер оповіді, який показав, як суспільство ламає дитинство, як байдужість і жадоба породжують зло, як добро і людяність виживають всупереч. Його романи «Пригоди Олівера Твіста», «Девід Копперфілд», «Холодний дім», «Великі сподівання» — це хроніки людських страждань, надій і боротьби. У той же час Вільям Теккерей у своєму романі «Ярмарок Суєти» гостро висміює лицемірство вищого світу, створюючи образи, які викривають порожнечу й егоїзм буржуазної моралі. 

Не менш значущою стає жіноча проза — твори сестер Бронте стали справжнім проривом: у «Джейн Ейр» Шарлотта відтворила образ гідної, незалежної, морально сильної жінки, а її сестра Емілі в «Буремному перевалі» створила потужну драму пристрасті, дикої природи людських емоцій, яка і досі не має аналогів у світовій літературі.

Класика зарубіжної літератури 19 сторіччя

Дев’ятнадцяте століття в літературі — це багатогранне культурне явище, яке відобразило глибокі соціальні, політичні й філософські зрушення епохи та сформувало художній канон. Її зміст і форма еволюціонували під впливом різних літературних напрямів, кожен з яких залишив помітний слід і породив класичні твори, що впевнено займають свої місця на полицях читачів крізь віки. 

У першій половині століття домінував романтичний рух, в межах якого з’являється нова хвиля поетичної творчості — поезія XIX століття здобуває особливу силу і значення, бо саме в ній найгостріше проявилися теми особистої самотності, трагічного зіткнення з суспільством, внутрішньої боротьби. Серед найяскравіших поетів доби:

• Джордж Гордон Байрон — символ епохи романтизму зарубіжної літератури 19 століття. Байронівська поезія — втілення романтичного бунту, благородних страждань та священної свободи. У «Шильйонському в'язні» звучить голос гідності:  

 «Мій батько був благий старий,

Що вірно вчив мене любить

Свободу, правду і добро,

І вмер за них на самоті.»

• Персі Біші Шеллі — інтелектуальний радикал із душею поета. У вірші «Ода західному вітрові» він звертається до стихій як до союзників змін:  

 «Коли б мене ти теж листком помчав,

Коли б мене підніс — із хмар найлегшу,

Чи хвилею нестримною здійняв…»

• Вільям Вордсворт — співець спокою та природи, що протиставляв індустріальному світу тишу і красу людського досвіду. Це можна побачити у його вірші «До жайворонка»:

«Співець етеру! Пілігрим небес!

Ти зневажаєш землю, клопіт там?»

• Шарль Бодлер — поет міста, гріха, болю й краси. Його «Квіти зла» стали символом трагізму сучасності. В одному з віршів цієї збірки постає образ знеможеної музи:

«Скажи, що сталося, моя ти музо вбога?

Ніч одійшла, але в твоїх страшних очах

Похмуро палахтить ненависть і тривога…»

• Генріх Гейне — лірик і іроніст, чутливий до краси і зради. Його «Лорелей» — один із найвідоміших віршів того часу, де туга стає піснею:

«Не знаю, що сталось зо мною,

Сумує серце моє;

Їй казка стара ні спокою,

Ні сну мені не дає».

Однак у прозі стався не менший вибух творчої сили. Класики зарубіжної літератури 19 століття залишили по собі досконалі зразки романтичної та реалістичної течій, які й донині вважаються художніми вершинами людської думки. Окрім названих раніше, радимо прочитати кращі твори XIX століття з цієї добірки:

• Гюстав Флобер «Пані Боварі»: трагічна історія жінки, що шукає сенс життя в коханні й мріях, але зіштовхується з жорстокою реальністю.
• Оноре де Бальзак «Гобсек»: психологічно точна історія про вплив грошей на людину та мораль.
• Альфред де Мюссе «Сповідь сина віку»: портрет втраченого покоління післяреволюційної епохи.
• Генрік Ібсен «Ляльковий дім»: соціальна драма про жінку, яка вирішує вийти за межі очікувань і суспільних норм.
• Теофіль Готьє «Капітан Фракас»: романтична пригода актора, що шукає славу, гідність і любов.
• Натаніель Готорн «Червона літера»: роман про гріх, сором і людську стійкість у пуританській Америці.

Як 1800-ті вплинули на подальшу історію літератури

19 століття не просто залишило по собі тонни сторінок і сотні книг. Це епоха небаченого злету, пошуку нових форм і тем, глибокого занурення в людину, її мрії, пристрасті, трагедії й боротьбу зі світом. Вона не лише відображала свій час, а й значною мірою формувала світогляд сучасного європейського читача та ландшафт літератури, яким ми користуємося й сьогодні. Нові інтелектуальні течії, літературні школи, теми, стилістичні прийоми й навіть жанри, такі як детектив, реалістична драма, психологічний та історичний роман — зародилися саме тоді. Ця література виросла з ідей Просвітництва, але дала нам щось набагато більше — живих людей на сторінках.

Отож зарубіжна література XIX сторіччя — це доба великих імен, вічних сюжетів і глибоких істин. Саме тоді з'явилися безсмертні образи, які досі живуть на сторінках книг: самотній бунтар Байрона, одухотворений мрійник Шеллі, іронічний спостерігач Гейне, трагічний герой Бальзака і тонкий аналітик людської душі Стендаль. Твори зарубіжної літератури 19 століття не втрачають своєї актуальності, бо вони говорять про те, що завжди болить людині: про любов і втрати, про мрію і реальність, про боротьбу і надію.  Обрати найкращі з них ви можете на сайті книгарні, доповнивши свою полицю еталонами жанрів та епох.