"Сподіваюсь, ви не забуватимете, що всі ми схильні до ностальгії за теплом, яке відчували в дитинстві, хай якими химерними здаються іншим його обставини..."

Бути дитиною. Бути дитиною в Гілеаді. Бути дитиною, викраденою з Гілеаду. Певно, нікому не побажаєш другого, особливо, якщо знаєш, яке життя в ізольованій від цивілізованого світу, тоталітарній республіці. Боже збав, якщо в цьому новому світі тобі випала роль Служниці - не розраховуй ані на владу, ані на права, ані на людяне ставлення. Будь "вмістилищем", "сосудом". Народи дитину і віддай, а потім знову, знову, знову, і так по колу, допоки ти можеш виносити і народити.

"Заповіти" - пряме продовження роману "Оповідь служниці", дія якого відбувається через 17 років після подій першої книги. Авторка не тільки розкаже нам подальшу історію, але і розповість дуже багато про сам Гілеад, про його виникнення, основні засади і принципи формування тамтешньої політики. Якщо в "Оповіді" мова велася від особи тільки Служниці, то в "Заповітах" ми зустрічаємося одразу з трьома іншими жінками, які ведуть нас в Гілеад своїми стежками. Звісно, ці три стежки в певний момент перетнулися, і це буде ну дуже напружено.

Тітка Лідія. Одна з небагатьох жінок, які мають важелі влади. Одна з тих, хто стояв у витоків Гілеаду. Одна з тих, яка, можливо, зробила найбільшу помилку в житті... Вона починає сумніватися в тому, що колись прийняла правильне рішення. Можливо, й хотіла б все виправити, але вже занадто пізно. А ще, ніхто не має дізнатися про те, що найвірніша послідовниця Гілеаду похитнулась в сліпій вірі, інакше її стратять на очах у всіх.

Майбутня Дружина, Агнес. Та, кому долею призначено вийти заміж і бути при чоловікові, як прикраса, гарна річ, безмолвна і красива, немов лялька... Проте, все ще та, хто має власний голос і намагається дати собі та іншим жінкам можливість говорити.

Дитина. Дівчина на ім'я Дейзі. Волею долі вона може стати тією, завдяки кому Гілеад буде, нарешті, зруйновано. Саме для цього ініціативна група борців за справедливість має заслати її в республіку, де вона жодного разу не була. Але події, про які розповідає телебачення, викликають у неї відгук в серці.
Які історії розкажуть вони?

Книга важка, з огляду на те, що описаний в ній державоустрій викликає дещо шокуючі відчуття. Найбільш лякає в цьому всьому те, що подібне дійсно коїться в наш час і в нашому світі. Враження вичерпне, моторошне і дуже усвідомлене