Оповідь починається з того, що головна героїня - Варя, або як її називає мама - Барбара, живе у бабусі. Їй там подобається, її там люблять і взагалі це ті самі світлі спогади з дитинства, які викликають ностальгію. Але це не могло тривати вічно(( бабуся помирає і Варя повертається жити до мами з татом. Вони не те щоб прям неблагополучна родина, але і хорошими батьками їх точно не назвеш. Тато пиячить, лупить і Варю і її матір, яка в свою чергу виплескує свою злість знову таки на Варю. Тож дівчинка шукає порятунку в їжі.
Я в захваті. Хоч це не дуже підходяще слово для такої історії.
Авторка дуже тепло пише, дуже спокійно, дуже влучно. Хоч протягом книги Варя дорослішає, у читача складається враження, що оповідь весь час йде від маленької дівчинки років 6. А саме в цьому віці головна героїня переїхала від бабусі назад до батьків.
Також в книзі дуже крута метафора щодо Істоти. Спочатку здається, що Варя просто вже поїхала дахом і галюцинує, але насправді Істота уособлює її РХП, її вагу. На сеансах у психолога саме Істота захищає маленьку Варю в її фантазіях. Саме до неї дівчинка йде коли їй погано. Істота постійно просить їсти, щоб бути великою, здатною захистити.
Що має сенс, оскільки багато сучасних досліджень підтверджують той факт, що часто люди набирають вагу задля захисту. Моя вага - це не я, я це щось маленьке всередині, захищене товщею органів, шкіри, жиру. Ніхто не може мені нашкодити, бо ніхто не може до мене дістатися. Поки я маю «зайву» вагу я в безпеці.
Хоча вага ніяка не зайва, вона виконує певну функцію.

Загалом мене дуже потішило, що в книзі щасливий кінець. Видно, що авторка відвідувала психотерапію, бо вся книга просочена техніками дихання, «безпечним місцем» і подібним. Головна героїня говорить з маленькою Варею, так само як на сеансах працюють з внутрішньою дитиною.

Зазвичай я хочу пошвидше прочитати книгу, аби дізнатися що ж там в кінці, аби відчувати цей післясмак, аби поставити книгу гарно на поличку. Але цього разу я не хотіла аби вона закінчувала, хотілося читати й читати. Куплю інші книги авторки.

Починається історія так мило і зворушливо - зі спогадів про бабусю, яка виховує нашу головну героїню. Мене огорнула така приємна атмосфера дитинства в селі у бабусі, що події далі ніби крижаною водою вилилися на голову і потекли по спині. Я не хочу спойлерити зовсім. Якщо ви ще її не читали і буде настрій поплакати - обов'язково візьміть цю книгу.
Попри все - історія дає надію, правильні посили і підтримку❤️‍🩹

Неймовірна книга, яка викликає почуття та повертає спогади. Читаю і плачу.