Хочу розпочати з того, що я не знала наскільки цей роман автобіографічний, як зазначено на обкладинці. Я була впевнена, що це роман з автобіографічними елементами. АЛЕ на останній сторінці, коли пара вже удочерила дівчинку, був скрін реального поста з інстаграму авторки з фото їх доньки. Читати з розумінням, що це — її реальне життя та дійсний досвід, було б значно приємніше🔥👀

"Це гарна, доглянута жінка, що стоїть за прилавком магазину і продає вам прикраси. Це дівчина, що працює у ларьку з квітами. Це ваша сусідка, яка щодня з вами вітається у ліфті. Це жінка, що працює з вами в одному кабінеті. Це ваш викладач французької. Це дівчина з інстаграму, що переїхала жити до моря. Це дівчина, що сіла поряд із вами в метро. Це жінка, що просто пройшла повз вас на вулиці. Це родичка, з якою ви не спілкувалися багато років. Ці безплідні жінки серед нас. Ця жінка — це я."

Розкажу детальніше про сюжет:
Наша головна героїня, Хурсталина, з дитинства мріяла про дитину, материнство та усе, що з цим пов'язано. І ось, їй виповнилося 30 років: маючи чоловіка, квартиру та стабільні фінансовий та психічний стан, вони твердо вирішили зачати дитину...
Але ніяк не виходило.
Хрусталина вже з десяток гінекологів змінила, органи на УЗД перепровірила, поліпи на матці по-другому колу видалила та навіть активність сперматозоїдів в лабораторії під мікроскопом дивилася, але завагітніти так і не вдавалося.
Паралельно ми спостерігаємо за її соціальним життям: усі подруги, які хотіли/не хотіли дітей — вагітніли мало не з першого разу; родичі лізли з набридливими питаннями "коли вже діти?" та фразами "часіки тікають". Це все доводило Хрустю до сказу: вона подумки проклинала усіх та закінчувала спікування з вагітними подружками.
Майже кожний розділ закінчувався контрастом реального життя ГГ та того, яке вона транслює в своєму інстаграмі: безтурботність, невимушеність та щастя.
"Густий туман думок про вагітність застилав усе моє життя щільним килимом. Я падала у прірву і не розуміла цього."

Коли уже усі методи традиційної медицини закінчилися, вона вдалася до гіпнозу, натуропатії та лікування пиявками.

Загалом ця історія наповнена сумом, депресією та відчаєм. Дуже осіннє, похмуре читання.
"Я дививлася на море і думала, як би було гарно зайти в нього і не вийти. Назавжди стати частиною цього булькання і більше не думати про овуляції і секс за розкладом. Не переживати. Жіноча частина мене була мертва. Можливо, я чоловік. Або просто частина колоди. Я нічого не варта."

До речі, я б віднесла цю книжку до урбаністичного піджанру, адже авторка приділила багато уваги почуттям Хрусталини в Києві та Чорногорії (деякий час вони з чоловіком жили там). Були описані зміни в поведінці, емоційному стані та самосприйнятті персонажки.

В кінці авторка зробила виноску з визначенням терміну "безпліддя" та питаннями, які можуть тригернути жінку/пару, яка не має змоги завагітніти.

Рекомендую усім✨️🔥

Книга, яка не залишає байдужим. Вона про те, що відбувається, коли життя робить різкий поворот, а ти змушена приймати складні рішення і зустрічатися віч-на-віч із своїми страхами та внутрішніми конфліктами. Це історія про те, що жінки іноді проходять через тяжкі випробування, навіть коли це не помітно зовні, і книга з болісною чесністю говорить про вибір, який більшість людей вважають дуже інтимним.
Про що книга?
У книзі розкривають тему безпліддя, нетрадиційних методів лікування й соціального впливу, коли шукають відповідь на питання : «А чи обов’язково народжувати, аби стати мамою».
Авторка відкриває читачу не лише зовнішні події, але й глибокі внутрішні переживання головної героїні. Вона щиро та детально описує процес, через який проходить жінка, коли стикається з питанням материнства та власної свободи. Кожен розділ відчувається як сповідь, і в багатьох моментах мені хотілося зупинитись, відкласти книгу і просто дати собі час, щоб усе осмислити. І так, я багато плакала — від жалю, від співчуття, а іноді злилась на несправедливість та стереотипи, з якими героїня змушена боротися.

Цікаво, що більшість відгуків на книгу теж дуже емоційні. Люди пишуть, що це одна з небагатьох історій, яка зачіпає питання, про які зазвичай мовчать. Читачі розповідають, що бачили себе у героїні, і часто зізнаються, що ця книга стала для них чимось особистим. Відгуки підтверджують: «Невагітна» — це більше, ніж просто художній твір. Це смілива й чесна розмова про вибір і право жінки розпоряджатися своїм життям.

Кому радити?
Рекомендую цю книгу всім, хто готовий заглибитися в непросту, але надзвичайно важливу тему. «Невагітна» — це книга, яка залишає слід, нагадуючи про важливість голосу кожної жінки.

Очень понравилась книга, прочитала за 2 дня, уже читаю вторую часть

Прочитала на одному подиху! Надзвичайно емоційна моментамм смішна, трагічна і сильна книга. Рекомендую. Замовила 2 частину продовження цієї книжки...