Книга написана як бажання поринути у молодість, ще раз відчути ті яскраві емоції, вдихнути життя. Та особливість у тому, що автор неймовірно активний, живий і діяльний упродовж всього свого довгого життя.
Спочатку оповідь іде про дитинство і юність автора, там розлучення батьків, депресія і спроба суїцидів матері. Та було і багато приємних моментів, адже він мав люблячих дідусів і бабусь. Мама, коли почувалась краще, проводила багато часу із сином: якісно і з любов'ю. Та вуличне життя, ризикові розваги з друзями і шкідливі звички не дали актору здобути якісної освіти.
Не від першого актора читаю, що їх секрет успіху - вони жили сценою. Це не було сильне бажання, мрія чи навіть наполеглива праця на шляху. Ні, це була життєва необхідність. Аль Пачино теж не міг не грати. Гроші, статус, високе визнання - часом це просто супутні блага. Аль мав у собі щось, чого не міг втримати. До того ж, він був переважно самоуком, адже грошей на системну освіту сім'я не мала. Він підроблявся на випадкових роботах, щоб їсти, пити, десь ночувати і бажано - бути поближче до кінотеатру і сцени театру.
Біографія дійсно щира, як і зазначає анотація, інакше не пояснити як такий маскулінний герой на екранах зізнається в інфантильності. Це навіть трішки дратувало: скільки ж можна ставати на одні і ті ж граблі. Та вцілому все логічно і лише підтверджує відвертість.
На сьогодні актору 85 років, він пережив багато негараздів, нещодавно народився його молодший (четверта дитина) син, актор мав чимало злетів і падінь, що він тільки не робив зі своїм організмом, та це не завадило вижити після тяжкого ковіду нещодавно, коли в нього навіть спинялось серце. Він прожив таке насичене життя, що вистачило б на трьох. Що мене дуже надихало - його воля до життя.