“Кістки та Зоряний пил”: книга, через яку я повірила в українське фентезі.

Давно дивилась на книгу “Кістки та зоряний пил” авторства Редгрейн Лебовські (само собою псевдонім, який складно прочитати, в оригіналі - пані Надія з Івано-Франківська) і думаю таки її прочитати. Уявляємо картину: 31 грудня зранку починаю її читати, о 23:45 мене покликали святкувати новий рік, 1 січня о 00:15 я вже знову була з книжкою. Не подумайте, що мені було нудно щось святкувати, але книга була ще цікавіша. В результаті я, як ви вже зрозуміли, прочитала її максимально швидко і хотіла ще.

Ця книга першочергово захопила мене своєю світобудовою. Тут немає для стандартного фентезі замків (якщо тільки трішки), драконів та чаклунів. Замість цього перед нами альтернативна версія нашої планети Земля, яка застрягла по розвитку десь у 19 столітті. Вся територія розділена між надістотами - Інкарнатами. В минулому люди, яких взяли за обранців планети сонячної системи та саме Сонце. Якраз Інкарнат зірки і є першим та головним серед них. Кожен з таких істот наділений неймовірними силами та здібностями, і одного тільки доторку до іншої людини достатньо, щоб миттєво перетворити її на попіл, а якщо вони торкнуться один до одного - вибух, який можна порівняти як мінімум з атомною бомбою.

Також задля розуміння треба уточнити, що за 10-15 років до основних подій почав з'являтися такий собі туман - зірок не видно. На додачу в ньому ще і гуляють монстри. Якщо вийдеш на вулицю після заходу сонця - ніколи не повернешся (Привіт серіал Ззовні).

Головною героїнею стає дівчина на ім'я Адель. Вона з братом Яго народились і виросли у бідноті, а зараз працюють в одній задрипаній газеті майже за їжу. Дівчина з відчаю вирішує написати карколомну статтю, якраз про цей туман, щоб мати змогу працювати в більшій газеті і нарешті покинути життя в проголодь. Ідея звичайно цікава, але думаю не дивина, що монстри їй зустрілись хвилин через три. Тут можна було б почати писати некролог юній особі, але з незрозумілих причин як для нас, так і для самої дівчини, монстр завагався. Це дало змогу п'ятьом хлопцям, які виглядали досить підготовлено для боротьби, врятувати нашу головну героїню. Представились вони, як Пекельні Джентельмени, воїни, яких зібрали для боротьби з цими монстрами. (Треба також сказати, що якраз в цей момент я почала обожнювати головну героїню. Чому? Прочитайте і дізнаєтесь). Адель не розгубилась, може трішечки, і зрозуміла, що стаття тільки що отримала свою основу. Якщо вона потрапить в академію, де створюють таких “джентельменів”, то стаття і нове життя для себе та брата у неї в кармані. Але. як завжди, одне “але”. В академію не пускають дівчат. Таке враження, що нашу головну героїню це спинить.

Я рекомендувала б цю книгу для всіх любителів фентезі, цікавих та нестандартних для жанру світів, а також тим, хто хоче прочитати книгу українського автора. Треба також зазначити, що це не романтичне фентезі, принаймні не в очевидному розумінні, оскільки сталий романтичний інтерес з'явиться тільки у третій книзі, хоча варіантів та безліч, хлопці на будь-який смак.
Моя оцінка: 9/10