«Форма голосу» Том 2 Йошітокі Ойма

Минуло пʼять років від подій першого тому манґи. Шьоя провів достатньо велику роботу самоаналізу, дійшовши висновку, що неодмінну має:
1. Вибачитися перед Нішімією
2. Спробувати завести з нею дружбу
Вони зустрічаються вже в іншій школі і, якщо Нішімія готова іти на контакт, то в сюжеті зʼявляються нові персонажі, які прагнуть понад усе завадити тому, щоб герої нарешті подружилися. Цими персонажами стають мама та рідна молодша сестра Нішімії. Мама як ніхто знає наскільки складно далося шкільне життя середніх класів Нішімії, адже саме вона займалася періодичним переводом доньки в різні школи через постійне цькування і школа, у якій та перебувала з Ішідою була б підхожою для дівчинки, якби, власне, не сам Ішіда. Молодша сестра ж просто не розуміє як Шьоко може так спокійно ставитися до свого кривдника (хай це і було у минулому), а тому ніби спеціально йде наперекір старшій сестрі та робить усе задля того, щоб головні герої не стали ближчими. Шьоя у цьому томі як на мене, просто переростає себе. Намагається заводити нові знайомства і шукає підхід до Шьоко. Кінцівка першого тому дає поштовх хлопцю на прояв нмоцій та почуттів, які раніше за всім не було йому характерні. У цьому ж томі, вже він стає жертвою цькувань, у тому числі із боку учнів школи, тож тепер сам має навчитися або заводити друзів, або вирішувати конфлікти.
Основна проблематика другого тому - чи витримають взаємини головних героїв осуд оточуючих, який вплив вони мають на Шьоко та Шьою і чи дійсно так легко перелити те, що було пролито пʼять років тому.