Книга на складну тему апартеїду, але на диво легко написана. Певно тому, що автор - комік та сценарист. Можливо тому, що це особиста історія, є деякі емоційні перегини, які впливали на сприйняття мною тексту. Та зрештою я щиро раджу цю книгу до прочитання, вам відгукнеться і буде корисною.

Автобіографія досить відомого південноафриканського коміка Тревора Ноа доступно і досить легко пояснює широкому колу читачів що таке апартеїд, особливості місцевих народностей південноафриканських територій та особливості проживання ними постапартеїдного періоду. Мені здалось, що автор трішки упереджено пояснював різницю між корінними народностями, вивищуючи власну над іншими. Та вцілому можна абстрагуватись від цього.

Тревору було 7років, коли апартеїд закінчився. Та кому як не нам знати, що офіційне завершення - ще не означає початок з чистого аркушу. Зміни в законодавстві набагато швидші за зміни в свідомості. Перехідний період виявився тяжким, спричинив ряд криз, включаючи й трудову. Яка особливо вплинула на його покоління і їх становлення як дорослих людей.

Тож пан Ноа розповідає нам про своє народження під час апартеїду, зростання і становлення вже після нього. Такий травматичний, а поряд із тим, звичайний життєвий досвід неймовірно зрозуміло передає особливості того часу і жорстокість режиму. Принаймні мені, як дитині 90х, було цілком зрозуміло все що відбувалось.

Та мені здається, що рівень травмованості всіх українців наразі дозволить щиро пройнятись написаним всім віковим категоріям читачів. Тож щиро рекомендую.

#приємного_читання