Певно через вік або війну, але я полюбила читати книги на основі особистих спогадів від українських авторів та авторок. Ось і ще одна історія привернула мою увагу. І щиро потішила.

Книга починається із похорон прадідуся головної героїні, яка вестиме оповідь. І далі йтиме поступове розкручування клубка спогадів, розказаних дідусем Андрієм і про нього - його онуками, приємних і щемких історій та майже детективних чи трагічних.

Такі книги підштовхують мене до власних спогадів, тож я нерідко можу всплакнути разом із героїнями, але за своїми старенькими. Як же вони схожі по всій Україні: віддані родині, живуть дітьми й онуками, користуються однаковими маніпуляціями та захисними механізмами. Такий різновид бабусь та дідусів, яким головне - нагодувати дітей, передати смаколик із собою, зібрати копійчину на гостинець. Дідусі майструють віхалки (гойдалки) і ремонтують велосипеди, бабусі варять варення і кожному з улюбленою начинкою.

Чим сподобадась ця книга, то це добре прописаною сюжетною лінією окрім, власне, спогадів. Бо іноді складно читати довго самі лиш спогади.

Якщо маєте відповідний настрій, то обов'язково почитайте книжечку, вона того варта.