«Зелена миля» неймовірна.

У романі зеленою милею називають шлях від камер, де сидять засуджені на страту, до кімнати з електричним стільцем. Більшість подій книги саме тут, навколо цього шляху і відбувається. Головний герой – Пол Еджкомб – очолює команду наглядачів у тюремному блоці, де ув’язнені відбувають останні дні життя. Роман описує одну з останніх його «справ» - а саме ув’язнення і страту Джона Коффі. Зустріч з Джоном була і для Еджкомба, і для більшості його колег такою особливою, що майже всі вони невдовзі звільнилися.

Ймовірно, роман саме тим зачіпає, що говорить про фундаментальну для всіх тему смерті. Засуджені до страти, якими б огидними вони не були, маліють перед лицем смерті, потребують розради і підтримки. Кінг детально описує сцени, що передують кільком стратам: молитви ув’язнених і те, як вони йшли до електричних стільців; як в останні моменти згадували найближчих і плакали. Це ніби надміру сповільнене зображення тільки посилило ефект і зобразило в об’ємі картину того, хто іде помирати.

Водночас тут з’являється і простір для моральної суперечливості: ці в’язні – злочинці, вони накоїли жахливого, завдали іншим болю – чи заслуговують вони на співпереживання читачів? Кінг очевидно вважає, що так (можливо, і не сам Кінг – але така позиція і така робота в Пола Еджкомба).

Всі ці теми не розкладаються по поличках і не розписуються у довгих моралізуючих абзацах. З притаманною Кінгу динамікою, з азартом і насиченістю небезпечними пригодами, «Зелена миля» пропонує нам історію, в якій криється більше, ніж записано словами – і тоді вибір читача, що з цими темами робити. Кому співпереживати, за кого вболівати і на яку шальку терезів робити свою ставку.