ознайомившись з текстом можу виділити речі, які зачіпляють читача, підштовхуючи читати далі:
- Київ перших років після проголошення незалежності України
- Головна героїня, яка має власні принципи та бажання змінити життя, а тобто кидає собі виклик та протягом книжки розкриває нові цікавинки для себе
- Легке читання. За наявності часу та бажання, цю книжку можна прочитати за один вечір. У героях впізнаєш себе/своїх знайомих, текст написано максимально легко, обсяг невеликий

Отож, головна героїня Марина Погрібняк пише статті у міській газеті. Ходить на побачення, замовляючи на них найдорожче пиво - бо як то вже запросили, то треба посмакувати, замислюється про деякі зміни у власному житті, має здатність генерувати ідеї для статей у найрізноманітніший час.
Жіночка доволі екстравагантна та відверта у своїх висловленнях, розповідає про своє буденне життя у декількох днях - власне книжка має двадцять розділів, двадцять днів з життя головної героїні. Окрім неї майже всі герої книжки російськомовні і, не знаю, чи було це створено спеціально, люди вони такі собі, а тобто Марина деяку частину розділів здебільшого критикує своїх колег/ковалерів. Особисто мені було цікаво читати про те, як вона описувала свої думки стосовно чоловіка, який не раз проявляв до неї увагу та сподівався на щось більше за романтичні стосунки, а для неї був лише Кірілом. Цікаво також читати самі статті, які вона пише - їх не багато, не мало, що підживлює сюжет, проте не заповнює його цілком. У кінці історії читач дізнається до чого тут зелена Маргарита, та за цим слідуватимуть і деякі роздуми головної героїні вже аналізуючи свої спроби змінити власне життя. Сто відсотків не скажу точно чим, але особисто для мене ця книжка чимось нагадала «Катананхе» Софії Андрухович.