Книга підтримуюча, добра, бережна до українців, має задовільний рівень русофобії, допомагає пробачити собі і тримати стрій.
Не так багато є підтримуючої літератири про трансгенераційні травми, деколонізацію та подолання меншовартості в наш час. Тому це чудова база, на основі якої можна українізуватись, досліджувати себе, свою родину, легітимізувати у своєму житті українську і позбутись залежності від росмовного контенту. І навіть, якщо це для вас вже пройдений етап, то точно могла залишитись певна ностальгія,  за яку соромно, але не мало б бути. Ось із цим "соромно" теж треба працювати і книга допоможе.
До кожного розділу є практичні завдання, які можна вести як особистий щоденник, що у свою чергу допоможе пропрацювати травматичний досвід (яким нас нагородила росія) та знайти нові сенси.
Авторка має досвід, близький багатьом українцям і це робить книгу живішою, правдивішою, зрозумілішою.
Зазначу, що авторка наводить приклади не лише українського шляху деколонізації, а й багатьох інших колоній у світі, що допомагає боротись з меншовартістю і відповідати на такі поширені запитання як:
✔️чому б не зробити в Україні другою держмовою російську? Он в Канаді ж дві мови
✔️нащо згадувати давно минулі часи і тягнути той же Голодомор в інфопростір? Пора вже забути
✔️чому не працює лагідна українізація?
і тп.

Я ще в процесі читання цієї книги, в даний момент - на розділі 4. Але я вже однозначно можу рекомендувати її для всіх тих, хто хоче розібратися, хто ставить собі запитання, хто прагне віднайти себе в сучасному світі. Читаючи книгу мені приходять купа різних думок і запитань, над якими починаєш думати і аналізувати. Тому, власне, і читаю не швидко. Але все спонукає до пошуку власної відповіді. А ця книга - це не готові відповіді, а скоріше - послідовний путівник у роздумах і в пошуках. Я дуже вдячна Маріам за її проведену роботу. Це дуже корисна книга для мене.