Чесно кажучи я очікувала хоч якихось відповідей. Але може в цьому і прикол цієї книги: вона тільки ставить питання, а от що сталося насправді це вже сам думай.
Стиль написання мені сподобався, вона легко йшла.
Момент, де вони знайшли інший підвал мене прям вразив. Я сиділа ошелешена декілька секунд, втупившись у текст.
Потім я була певна, що почнеться щось по типу володаря мух. Боротьба за владу, ресурси, нескінченна низка насилля, (хоча книга і без цього не дуже райдужна) але я помилялася. Жінкам вдалося створити анархію, якесь утопічне міні-суспільство. Ніхто нікого не вбивав (без їх згоди), не ґвалтував і не грабував. Вони підтримували одна одну, допомагали якщо бачили що комусь важко.
Вцілому книга дуже сумна. Просякнута безвихіддю. Авторка до останнього дає читачу надію, а потім сама ж розтоптує її в пил. Мені до останньої сторінки здавалося, що головна героїня натрапить на цивілізацію.