Підзаголовок книги – «Як працювати з людьми, які не викликають ні довірі, ні симпатій» - трохи хитрить. Він не зовсім влучний. Мені здавалося, Адам Кехейн буде вчити переборювати в собі свідому чи підсвідому неприязнь до людей, уникнути яких не дозволяють обставини.

Натомість автор описав не менш важливу тему – а саме організацію такої співпраці, яка не потребує насильно розвивати в собі любов чи співчуття до тих, хто нам насправді не подобається.

Логічно книгу можна поділити на три частини: два розділи про поняття співпраці, два розділи про традиційні уявлення і методи співпраці, ще три розділи – про прийоми модерної, ефективної, гнучкої співпраці.

В принципі, всі ці речі пояснені влучно й детально. Під час читання з’являється відчуття, що автор структурував і оформив у слова, таблички й схеми те, що я і так бачила під час офіційного чи домашнього спілкування. Відтак, це вдала нагода усвідомлено проаналізувати ситуації з минулого – і свідоміше діяти в майбутньому.

Здається, мета Адама Кехейна – зруйнувати закорінену в суспільстві прихильність до традиційної співпраці. Я би не сказала, що тотальне й безжалісне руйнування йому вдалося – натомість я побачила методичну, аргументовану деконструкцію усталеного бачення.

Важливу роль у книзі відіграє досвід Адама Кехейна – професійного фасилітатора – що не обмежувався кабінетами, офісами й корпоративною культурою, а працював із урядами й громадськими організаціями, аби покращити ситуацію у нестабільних країнах або покласти початок таким амбітним проєктам, як, скажімо, боротьба з наркоторгівлею. Завдяки цьому у книзі є дуже багато прикладів дійсно вдалої та ефективної співпраці там, де діалог здавався неможливим.

Крім того, по курсу глобальної деконструкції традиційної співпраці й побудови образу гнучкої співпраці трапляються менш масштабні деталі й настанови, корисні у буденному житті.

Деякі твердження й поради із «Взаємодії з ворогом» можна застосовувати і в особистому житті, і при спілкуванні з близькими – не обов’язково, щоб близькі ставали для цього ворогами, бо іноді співпраця із найріднішими теж вимагає ефективного, чесного і вчасного залагодження конфліктів.

Загалом «Взаємодія з ворогом» не перевернула моє життя, та трохи кристалізувала розуміння деяких конфліктів і збагатила мій арсенал інструментів для сучасної і гнучкої, а головне – здорової співпраці.