Вік червоних мурах
100/10

Якщо казати про неї в двох словах, то це однозначно буде: «Це морально важко читати, але це варто того. Ми маємо пам’ятати». Книга описує події Голодомору, і чому особисто я в захваті від цієї книги, так це тому, що в нас є три персонажі, три сюжетні лінії, які упродовж книги перетинаються все більше і більше.
Дуся- дівчина зі звичайної селянської родини, яку розкуркулили. Зі звичайної родини, яка відчайдушно намагається вижити.
Свирид- сільський голова, який не може визначитись: почуття чи партія.
Соля- дружина партійного чиновника, який «наводить лад» в селі, Соля, яка безупинно заїдає своє горе, не знаючи, що коїться за вікном і ким є її чоловік.
На момент прочитання цієї книги ми наче по черзі стаємо цими трьома персонажами, осягаючи таку трагедію, як Голодомор. Ми переживаємо це з трьох дуже різних досвідів, і, як на мене, з боку авторки це просто геніально- особисто на мене це справило найбільше враження. Протиставлення тієї самої Дусі, яка ледь кінці з кінцями зводить, і Солі, яка ні про що не знає і їсть, їсть і їсть, пробирає аж до кісток.
Під час прочитання розумієш, що ти читаєш художню книгу, однак всі ці жахи відбувались насправді, а краще б це були вигадки.
Тетяна П‘янкова дуже талановито пише, варто також зазначити що вона неймовірно передала колорит мови.
Буде цікаво тим, хто:
цікавиться історією, темою Голодомор зокрема;
цікавиться історією Полтавщини, оскільки події відбуваються в селі Мачухи, під Полтавою.
Повторюсь, що книжка нелегка, однак точно варта прочитання.