Історія розповідає нам про дівчинку Вілью, яка хвора на лейкемію. В книзі нема особливого трагізму. Навпаки, Вілья доволі буденно розповідає про перебування в лікарні, хіміотерапію і загалом про те, як в її життя прийшла хвороба і що вона змінює: як почало боліти, як вся родина переживала, як від хімії почало випадати волосся, як вона проходить лікування. Одразу варто відмітити, що розповідається про все це без негативу і песимізму. Навпаки, лікарі всіляко підбадьорюють Вілью. В лікарні у них часто бувають артисти, аніматори, заходи і тд.

У Вільї є старший брат і найкращий друг. Старший брат, схоже, боїться хвороби сестри і тому рідко її навідує. Найкращий друг теж хворий на рак, але у нього є "чарівний браслет", завдяки якому у нього все буде добре. Загалом, ця дружба надзвичайно мила і безпосередня, от як часто описують щось ніжне і щемке. Діти чекають один одного з процедур, діляться смаколиками, придумують власні ігри, розповідають один одному про свої страхи та інші секрети.

Звісно, що авторка в книжці також закликає до нашої дитячої надії на диво, бо повсякчас говорить, що "просто треба вірити - і диво станеться". Вілья, схоже, що починає одужувати, навіть її старший брат починає навідуватись до неї в лікарню. Але її другу потрібна дороговартісна операція і лікування в іншій країні, тож він має полишити подругу. Перед подорожжю він залишає їй свій чарівний браслетик-талісман. Мовляв, "тобі потрібніше, а я і так впораюсь". Джентельмен, шо тут скажеш