Велика війна професорів. Науки про людину (1912—1923). Мацей Ґурний

«Велика війна професорів» — це новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя війна: «війна духу», битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати «інших» і конструювати «своїх». На інтелектуальному театрі цієї війни імперський спадок переплітався із національними амбіціями та формувалися головні наукові уявлення про простір, тіло й розум — три виміри, з яких поставала модерна нація. 

Ґурний показує, що під час Великої війни науки про людину стали важливими елементами політичних стратегій. Інтелектуали задовго до війни шукали відповіді на ідеологічні запити державців, а наукові  концепції дедалі більше впливали на геополітику, пропаганду та колективну свідомість. Саме ці уявлення стали одним з інструментів політичної мобілізації у міжвоєнну добу і сформували передумови, що підштовхнули Європу до Другої світової. Водночас ця книжка допомагає зрозуміти сучасну природу російської агресії, оперту на давні імперські моделі, що заперечують окремішність інших націй.

Книжку видано за підтримки Польського інституту у Києві.

Мацей Ґурний (1976 р. н.) — польський історик, дослідник історіографії та інтелектуальної історії Центрально-Східної Європи ХІХ–ХХ століть. Професор Інституту історії ім. Тадеуша Мантойффеля Польської академії наук у Варшаві. Його наукові інтереси зосереджені на ролі науки й інтелектуалів у добу Першої світової війни, націєтворенні та політичному використанні гуманітарного знання.