На мою думку, це абсолютно необхідна книжка до проситання кожному українцю. Коли я брала її до рук, то думала, що читатиму щось схоже на «Гра в перевдягання» Артема Чеха, а виявилося, що цей текст занурює читача ще глибше у військові реалії та дає хоча б трошки зрозуміти українських військовослужбовців. Дмитро Крапивенко є не лише командиром, а і волонтером, звідси і отримав позивний «Банкір», бо завжди мав при собі кошти. Протягом всієї оповіді він привідсуває завісу, що розділяє життя військових і цивільних та розповідає також історії своїх побратимів, їхню мотивацію стати до лав у війську, особисті втрати на фронті і так далі. А ще, це написано настільки живо, що здається, ніби ти сидиш і розмовляєш з другом. Цю книжку я читала ще у лютому, але постійні згадки з її сторінок досі винурюють у моїй пам’яті, бо вона запам’ятовується правдою, щирістю та перетином кордону військові/цивільні. Фан факт: на обговорення цієї книжки з автором він казав про те, що до редактури у ній був ще один розділ, що мав назву «Мир». Але як казав сам Дмитро, чого немає, про те я не напишу.