It's tiiiime для різдвяних історій!!!

Дуже милий роман, рекомендую 🔥

Роуз — лідерка з цифрового маркетингу, помітна й яскрава. 3 [три] Різдва тому її наречений загинув в ДТП, в якому вона звинувачує себе. Аварія сталася на Святвечір, тож про Різдво в цілому вона говорить:

"...не заслуговую на щастя о цій порі року. Я не готова пройматися святковим духом, як колись, навіть припускати таке. Якщо Майкла немає на цих святкуваннях, немає й мене. Тепер, коли Майкла не стало, Різдво ніколи не буде таким, як раніше. Це не покарання, це факт. Це через мене його не стало, і я повинна навчитися з цим жити, хай навіть якщо це займе вічність."

Тому, відмовившись від святкування з сім'єю, вона з трудом забронювала приморський будиночок, який "не підлягає різдвяному заселенню" (він належав її бабусі, а перейшов до двоюрідного брата, тож саме він і дозволив).

Чарлі — психолог; цього року він розлучився, дружина забрала дитину, тому це — перше Різдво без його доньки.
Аби дистанціюватись від веселощів та будь-якого нагадування про Різдво, Чарлі через друзів (з хорошою репутацією постояльців) зміг зарезервувати приморський будиночок.

Вже зрозуміло — відбулося подвійне бронювання.

Чарлі приїхав першим, тож коли Роуз прибула, саме він одержав право залишитися.
Але дорогою додому машина Роуз зламалася. Нова деталь прибуде вже після Різдва, тому Чарлі запропонував залишитися з ним у будиночку.

Спершу, Чарлі розробив правила: спілкуватися в смс або ж залишати записки на холодильнику; більшість часу проводити поза домом; не турбувати один одного тощо.
Але коли Роуз впала з велосипеду, а він обробив їй ногу і приготував вечерю, їхні відносини назавжди змінилися.

Паралельно кожен з ГГ бореться зі своїми демонами: Роуз знаходить у собі сили покохати знову; Чарлі вирішує свої конфлікти з колишньою дружиною.

Бонус-плюс: і у Роуз, і у Чарлі є собачки. Мені дуже сподобалось як авторка інтегрувала їх в сюжет, і ні разу про них не забула (коли персонажі кудись йдуть, то завжди згадують де знаходитиметься їх пес або ж вони один одному допомагають вигулювати/годувати тощо).

Завершується історія дуже добре і затишно

Що ж, вирішила я що теж хочу зануритись в безтурботний різдвяний сюжет на передодні свята, почитати щось легке, романтичне і, вибачте за вираз, «в міру тупе» (рідко читаю такі книги, не мій жанр). Око впало на новинку від ВСЛ «Це Різдво»
Тут в нас тропи «одне ліжко» та «slow burn». Герої намагаються ужитись разом (а їх не двоє, а навіть четверо, бо в кожного є песики, які ладнали спочатку краще ніж їх господарі), вигадують свої правила, щоб не відчувати присутність один одного та не заважати. Все це виглядало трішку дурнувато, але моментами мило: листування на дошці з маркером, телфонні смски. Чарлі та Роуз спочатку бісили один одного та намагались уникати, але потім ми спостерігаємо за їх зближенням та цікавістю дізнатись хто чим живе і чому вони вирішили бути наодинці в таке сімейне свято. В книзі є багато моментів які їх зближують та змінють ставлення один до одного (пошук песика, обмін подарунками, споглядання зорей на нічному небі). В результаті вимушена близькість перетворилась у дружбу а згодом і у закоханність.
Що сподобалось:
Книга читається дууже легко та швидко. Маємо оповідь від двох героїв, де кожен розділ чергується і ми можемо дізнатись думку двох персонажів на певну ситуацію. Ця книга про дорослих людей (героям близько 40), які мають певний досвід за спиною. Стосунки героїв адекватні, немає великої кількості емоційних гойдалок. Не було ось цього з ходу «ой це найгарніший чоловік якого я коли-небудь бачила, а які в нього кубики пресу», все розвивалось не надто швидко (комусь плюс комусь мінус, мені ок). Історія тепла та затишна, описи будиночку і селища дуже приємні, під час читання хотілось разом з героями зробити собі гарячого шоколаду і вкутатись в плед. Хоч книга легко йде і тут переважає романтична лінія, я б не назвала її ромкомом, тут є момент мелодрами і страждань головних героїв, історія є терапевтичною, адже коли вони починають вести відвертий діалог один з одним (нарешті!!) та проговорювати свої почуття, це їх зцілює і може відгукнутись читачу, якщо він перебуває зараз в схожому стані або ситуації. Загалом книга світла та хороша в своєму жанрі, дарує відчуття дива та обʼєднання, хочеться в Різдво зібратись з великою родиною за одним столом.
Що не сподобалось:
Остання третина книжки трішки підкачала. В книзі є багатенько шаблонних та нереалістичних моментів: перша зустріч головних героїв, неможливість виїхати з котеджа так як зламалась машина, а деталі можна дістати ой як не скоро і тд. Дуже дуже дуже всі хороші, от прям всі, друзі головних героїв такі розуміючі і класні, сімʼя теж любляча та розуміюча - це все прекрасно, але мені не вистачало якогось антогоніста. Ну і ниття головних героїв було дещо затягнуто, я розумію, що вони травмовані і їм важко, але коли драма-квін-Роуз 350 сторінок говорить, що вона не заслужила святкувати Різдво та бути щасливою, то трішки набридає, бо не вийшло проникнутись історією гг і спувчувати їм. Як вище зазначила, описи селища були приємними, але хотілось більше опису Ірландії та її природи, щоб поринути в цю атмосферу краще.