Спочатку трішки про автора. Юн Фоссе - норвезький письменник і драматург, доробок якого активно перекладають та ставлять на театральних сценах багатьох країн світу, а в 2023му було відзначено Нобелівською премією.
Пише автор досить рідкісною навіть у своїй країні (15% носіїв) новонорвежською мовою. Його стилістичні особливості: малослівність, нелюбов до розділових знаків, довжелезність речень.
Після десятків вдалих п'єс до Фоссе прийшла справжня популярність і він... зав'язав із драматургією, адже слава заважає писати.
Отже, Трилогія об'єднує у собі три розділи, які, у свою чергу, пов'язані головними героями. Це важливо. Бо, почавши читати, я вже не надіялась на сюжет і зрозумілість.  Текст написано в стилі потоку свідомості. Та більшою мірою це свідомість здорової людини, але не завжди.

З одного боку, це ритмічне, повільне, заколихуюче читання, та з іншого - я прочитала книгу за вечір, бо не могла відірватись. Зрештою в книзі багато типу прямої мови - це робить читання динамічнішим. От тільки зазвичай це монологи без належних розділових знаків, тож бездумно очима не пробіжиш.

Це історія юних закоханих, які завагітніли і не отримавши пітримки вдома, втікають до великого міста. Невеличкі торби особистих речей, скрипка і величезний дев'ятимісячний живіт дівчини - от і все, що за душею у пари. У місті їм ніхто не хоче здавати кімнату, коли бачать вагітну.

Дуже помічним у розумінні тексту були підказки літературознавців в кінці книги. Богдана Романцова із колегою записали для нас свої роздуми щодо цієї книги Фоссе та інших його текстів. Прочитала цей додаток із задоволенням, ніби літературний подкаст подивилась.