Читаючи цю книгу, зловила себе на думці, що так багато матюків, колоритних образ та сарказму я ще в жодній книзі не бачила😅
Спочатку було трохи дивно від кількості, але згодом я втягнулася і зрозуміла- без цієї відбірної лайки було б складно передати характер персонажів.

« - Як називається відчуття, ніби ти вдруге проживаєш цей момент? Коли хочеться клацнути пальцями й крикнути: це ж було вже!
- Похмілля?
- Не знаю такого звіра.
- Ще одна причина ненавидіти богів.»

Головна героїня Гельда- з народження мала служити одній з наймогутніших відьом, але її від цього рятує спочатку брат, а потім чорний вовк . Це був не останній випадок коли Гельду рятували від страшної долі (то її ледь не принесли в жертву богам, то ледь не померла у лісі, загалом дуже насичене життя😅)
І ось вона нарешті трохи осіла, залишившись з ватагою які врятували її у лісі, алеее бац і дізнається, що у вищих сил є на неї плани. Гельда постійно у вирі подій, і ось нарешті ми дочекалися епічного повернення забутого бога.
У них стосунки побудовані на співпраці та сарказмі) Він жартома намагається затягнути її в ліжко, тренує її та дає настанови, АЛЕ між ними немає жодної любовної лінії!
Також хочу зазначити, що кожен розділ починається з курсивного шрифту- це думки нашого бога Архе (ми дізнаємося про його минуле, які у нього були стосунки з його «сімейкою» та його плани помсти ).
В цій книзі, як би ви не намагалися ви не знайдете жодного прям хорошого персонажа. Тут немає місця добру, всі жорстокі по своєму, йдуть по головам і готові на все заради власних цілей. Загалом тут постійно хтось помирає - за щось або просто так, на кожній сторінці потрібно бути обережним, бо не знаєш хто і кому вирішить увігнати ножа в спину.
Що мені точно не сподобалося, то це купа другорядних персонажів ( а їх там на секундочку більше 70 ! з такими іменами як Енган, Енгр, Ергл, Еуган😅)під кінець я перестала намагатися їх згадати або запамʼятати.
Загалом це історія про помсту, дуже жорстоку та криваву, про вибір бути поганим або ще гіршим.
Тут немає надії на світле майбутнє, є лише шлях, який герої проходять та бажання відплатити за всі страждання.

« - Ти та, хто є. Ти вчинила так, як учинила. Пробач собі та рухайся далі, інакше згориш у власній темряві.
- Пробачають слабаки, не здатні помститися. Я повернуся до своїх гріхів, коли покінчу з твоєю сімейкою. Готовий спалити світ?
- Завжди.»

У фіналі герої все таки досягли того, що було задумано на початку, але! тут зрозуміло, що буде продовження, бо їх помста повинна бути ще масштабнішою)

Ставлю 6-7/ 10, сподобалось, але очікувала більшого)