Курт Воннеґут - один із ключових авторів американської літератури ХХ століття і, за сумісництвом, один з моїх улюблених авторів. В його творах майстерно переплітаються гостра сатира, іронія, сарказм, філософія та фантастика. Також своїми творами Воннеґут утворює певний мультіверс, що створює додатковий ентертеймент при читанні кожного наступного роману. Наприклад: в одному з його перших романів "Сирени Титана" одну з ключових ролей відіграє планета Тральфамадор та її жителі, також на Тральфамадор викрадають героя роману "Бойня номер 5"; в "Бойні номер 5" ми також зустрічаємо Елліота Роузвотера, котрий виходить на передній план в романі "Божої вам ласки..."; Герої багатьох романів Воннеґута (зокрема і згаданий вище Роузвотер) є фанатами письменника Кілґора Траута, історія якого детальніше нам розкривається у "Сніданку чемпіонів"; в "Сніданку чемпіонів" ми знайомимося з художником Рабо Карабекяном, який стає головним героєм твору "Синя борода" і т.д. Дуже захопливо спостерігати за тим, як Воннеґут закільцьовує історії своїх персонажів.

Отже "Сирени Титана". Це науково-фантастична історія, протягом якої ми подорожуємо на Землю, Марс, Меркурій та зрештою на Титан, супутник Сатурна.
В центрі сюжету у нас кілька персонажів:
- Вінстон Найлз Рамфурд. Після потрапляння в хроносинкластичну інфундибулу, його розкидує в часі та просторі, тож він з певною періодичністю може матеріалізуватися в різних точках Сонячної системи, а також передбачати майбутнє. Є автором "Кишенькової історії Марса" та релігії Бога абсолютно байдужого, епогеєм якої є пришестя Космічного приблуди (не питайте, нічого більше не скажу, щоб не спойлерити).
- Малахія Констант - найбагатший чоловік на Землі, який в одну мить втрачає все і відправляється в космічну подорож, котра докорінно змінить не тільки його власне життя, а і життя на кількох планетах
- Наприкінці ми також знайомимося з Сейло, жителем планети Тральфамадор, котрий сотні тисяч років тому здійснив аварійну посадку на Титані і знаходиться в очікуванні деталі для ремонту свого корабля. Саме він і стане фінальним акордом, який закільцює всі сюжетні лінії.

Але хай вас не лякають оці всі міжпланетні подорожі та "науково-фантастичність", якщо ви не прихильник жанру (як власне і я). Це всього лиш тло для роздумів автора. Роздумів про свободу вибору, мету людського існування, релігію, війну, гуманізм. І, не зважаючи на здавалося б нагромадженість темами та складність форми, роман читається неймовірно динамічно і легко. Це все завдяки унікальному стилю Воннеґута, в якому він поєднує з одного боку гостру сатиру, а з іншого боку якусь меланхолію та неймовірну любов до своїх персонажів.