Саммарі: це було дуже погано, і зараз я розкажу, чому.
Ітак, сідайте зручно. Наші головні герої:
1) Тайлер - молодий священник, який вже пару років працює в своїй парафії, намагається вдосконалювати церкву, проводить психологічні зібрання, організовує благодійні ярмарки, займається спортом, має шикарний прес і взагалі син маминої подруги. У нього велика родина - крім батьків, є ще троє (здається) братів, кожен з яких влаштований у житті, так би мовити. Колись у них ще була сестра, але про неї трішки пізніше
2) Поппі - його парафіянка, яку він починає хотіти буквально з перших слів знайомства (він її не бачить, бо в цей момент вона приходить до нього на сповідь в кабінку). Поппі - стриптизерка, яка вирішила встати на шлях істинний і навернутися до Бога. Але вона так само геть не з першої зустрічі хоче Тайлера. Ще у неї є диплом одного з найпрестижніших університетів країни і багаті батьки, але вона, звісно, нітакуся, в якийсь момент кинула роботу за спеціальністю, яку ненавиділа, і пішла breaking bad. Ще у неї є токсичний колишній, типовий мамкін "самєц" і достігатор, який періодично знову намагається повернути стосунки з нею.

Логіка сказала "дапабачення" ще на самому початку, коли авторка розповідає нам про причини, через які Тайлер вирішив стати священником. Як я вже казав, у нього була сестра. Дівчина свого часу зазнала насильства з боку священника (неодноразово, і думаю, сексуальне там теж мало місце), через що скоїла самогубство. І наш світлий хлопчик вирішив піти в релігію, щоб (алярм!) очистити ім'я церкви і повернути людям віру в праведність. У чувака явні біди з башкою. Мало того, він ще й приїхав служити в ту саму церкву, де все це відбувалося. І він би жив собі та не тужив, аж тут з'явилась Поппі, яка поламала йому весь кайф целібату. Для довідки: у нього буквально встає на все в цій жінці - на її голос, сміх, запах волосся, вигляд. Підозрюю, що на дихання теж. Але це змушує задуматись, чи таки все ок з його репродуктивною системою і еректильною функцією.

Далі двісті сторінок ми спостерігаємо за стражданнями з обох сторін. Тайлер страждає, що він священник, і йому не можна зраджувати своє покликання (при цьому він не упускає жодної можливості зажати Поппі). Поппі страждає через те, що страждає Тайлер, і каже, що не заслуговує, аби той заради неї покинув церкву (при цьому, загалом, зовсім не пручається від зажимань і всього іншого). Тайлер, при цьому, взагалі не знає, чого він хоче - чи то зробити Поппі своєю постійною коханкою, чи то одружитися, чи ще щось. В деякі моменти на горизонті маячить багатий колишній Поппі, який щоразу дуже задіває крихке его Тайлера (священники не так вже і багато заробляють). В кінці кінців, наш гг таки вирішує освідчитись і послати ту церкву подалі, аж раптом застає (думає, що застає) свою обраницю в обіймах колишнього. У відчаї хлопає дверима і найближчим потягом улітає в Африку в християнську місію. Після повернення раптом розуміє, який же він був ідіот (можна ж було просто поговорити, можливо, він щось не так зрозумів!!!) і летить шукати Поппі, яка теж, виявляється, одночасно з ним покинула місто.
Оскільки у книжки є продовження, то логічно припустити, що він її таки знаходить, вони щасливо одружуються, і на весіллі вона думає, як було б добре, аби у них народився син і теж став священником. Логіка, пака.
З однозначних мінусів для мене (якщо всього попереднього вам було недостатньо): герої поводяться не як дорослі люди, а як пубертатні підлітки. Тайлеру, між тим, майже тридцять, Поппі трохи молодша. Вони грюкають дверима, агресивно мовчать, кидаються посудом, і потім миряться сексом (звісно, не поговоривши словами через рот). Поговорити вирішило б багато їхніх проблем і дозволило б прийти до стосунків і весілля значно раніше, але, напевно, тоді і книги б не було. Справедливості заради, в книзі є буквально одна красива сцена, але і вона зіпсована черговим сексом, хоча мала класний потенціал. Вся драма зі смертю сестри стала пшиком, і жодного якогось притомного скла з цього приводу Тайлеру не завезли. Ойвсе.