Давно мене книга так не кидала по крайніх емоціях: від роздратування до замилування.
Зрештою мені щиро сподобалась ця історія, навіть персонажі, які бісили, з часом виросли... або померли🙈

Наша головна героїня - Льоля - школярка, середня донька у чималій грецькій родині. Батько і старший син поїхали на Кавказ на заробітки, бо батько хоч і із заможної родини, але збанкрутів, бо не може втриматись, щоб не позичати всім гроші.
Матір в сім'ї максимально інфантильна, із п'яти дітей любить лише другого сина, побут повністю скинула на Льолю. Другий син старшокласник і гультяй. Льоля вчиться, порає господарку, доглядає за меншими дітьми. Двойко молодших ще геть малі.
Ну от і не питайте, хто мене в цій сімейці дратував, бо всі🤣Та з часом відбуваються переломні події в житті героїв, оповідь періодично перестрибує на кілька років, тож герої ростуть/старіють/помирають, чомусь вчаться, роблять помилки, розумнішають, дурнішають.

Дуже цікаво було читати про мову, якою розмовляв Маріуполь і весь край, як просочувалась в народ інформація про Україну/Малоросію (адже підручники не містили інформації про запорізьких козаків), як всі думали, що знають російську, а потім поїхали в москву і виявилось, що у них не російська, а малороська, яку не розуміють москалі. І ще дуже цікаво про різницю між російськими і українськими селянами - в побуті, чистоплотності, працьовитості, хазяйновитості і тд.

В кінці я дізналась, що це перша книга з трилогії, але вона досить самодостатня, щоб почитати лише її. Та мені дійсно буде цікаво читати продовження, тож я купуватиму, якщо видавництво видасть.