Список для читання, або ніколи не ведись на анотацію

Ну що, хочете легкої, теплої історії для вечора? От і я хотіла. Але у висновку я зловила жирний такий тригер. Може, проблема в моїх особистих обставинах, бо по відгуках ніби як всім читається тепло.

Отже, наш головний герой—літній чоловік Мукеш, який переживає втрату дружини. У нього є три дорослі доньки. Вони, звісно ж, опікуються ним із класичним «ми краще знаємо, що тобі треба»: возять їжу, забороняють смачненьке, обговорюють його між собою прямо в його присутності. А він просто хоче трохи більше якісно проведеного часу з рідними.

Одна з доньок періодично залишає йому свою 10-річну дочку. Та проблема в тому, що з онукою контакт не клеїться. Вона обожнювала бабусю, їх обох повʼязувала палка любов до читання. Якось в речах дружини Мукеш знаходить книгу «Дружина мандрівника в часі». Так він починає читати, щоб порозумітися з онукою і знову відчути присутність дружини. На корінці книги бачить штамп бібліотеки і наважується (соціалізація дається йому важко) її відвідати.

В бібліотеці працює дівчина-старшокласниця Аліша. Дівчина насправді краще б працювала в магазині одягу, але обставини…Вона готується до вступу в університет, має ментально нездорову мати і старшого брата, який через догляд за мамою вимушений був відмовитись від власних амбіцій і планів на життя. В тата нова родина і в житті доньки він зʼявляється короткими телефонними дзвінками. Коротше, їй не до книжок. Але гроші треба і тому вона тут.

І ось одного дня вона знаходить у книзі загадковий список для читання. Дідусь тим часом приходить до бібліотеки і зустрічається з її особливим «бібліотечним сервісом»: отримує грубощі й тікає, схопивши з полиці… правила дорожнього руху. Втім, після деяких мук совісті і нарікань колеги дівчина бронює на нього книгу, і йому таки доводиться повернутися. Оскільки вона не розуміється на книжках, а рекомендувати щось потрібно, то вона радить дідусю книжку зі списку. Так починається їх спільна книжкова мандрівка… і дійсно тепла дружба.

По ходу історії ми дізнаємось і про інших людей, які в різні моменти свого життя натикалися на цей список, і на життя кожного це мало свій вплив.

Ще цікава деталь: дідусь—індус, тому трішки ознайомлюємося із побутом індуїстів.

Загалом книга про доброту, дружбу, теплоту людських стосунків і любов до книжок. А також про те, як книга може стати розрадою і допомогти пережити темні часи.

АЛЕ! Мені до біса важко було сприймати те, як діти вимушені жертвувати своїм життям в догляді за мамою. В період загострення вона проводить свої дні у ліжку. Діти живуть як на пороховій бочці. Деколи вони буквально ходять навшпиньках, тому що маму дратують голосні звуки. Між тим, вони дуже люблять свою маму, і Аліша часто почувається дуже самотньо.

Але книга мені все одно сподобалась🤪Я взагалі не можу сказати, що мені із прочитаних книжок щось прям не подобається, бо я таке зазвичай просто не дочитую🤷🏻‍♀️