Це неймовірно гарно оздоблена роботами митців епохи Відродження і впорядкована дизайнеркою Світланою Єрко драматична поема Ліни Василівни. Це глибока, влучна і красива метафора на свободу митця.
Текст присвячено забутому на батьківщині скульптору Рустичі, який у складні для Флоренції часи покинув її і виїхав у Париж, щоб при дворі короля Франциска виконувати забаганки свого заможного благодійника. Так і не встиг він створити там чогось вартісного, а зі смертю короля був висланий його наступником та помер. Лише завдяки своїй праці в молодості на рідній землі він залишив свій слід в історії мистецтва. Зокрема, він відомий по скульптурній групі Йоана Хрестителя, Левіта й Фарисея з флорентійського Баптистерія.
Ліна Василівна із психологічною точністю поетеси у своєму тексті підкреслює споконвічі істини: митець повинен триматись подалі від влади, рідна земля надихає на безсмертне, митець не повинен зраджувати своїй совісті.
Отримала задоволення від читання, осмислення і розглядання цієї книги.

Неймовірна!!