Двоякі враження від цієї книги. В моменті відчувалася як щось модно- молодіжно- гламурно- реалістичне. Розділи сухі, не вистачило описів.
Я не читала Мону Авад ("Зайчик" та "Rouge"), але за вайбом (і відгуками) — це воно.

Сюжет:
ГГ Марні Селік працює адміністраторкою в фітнес-студії. Вона з трудом зводить кінці з кінцями, любить по-більше випити і ненавидить сферу своєї роботи (а точніше — спорт та людей, які за здоровий спосіб життя).
Одна з відвідувачок студії, Роуз, запропонувала їй якось випити. Наперед Марні все дізналася про неї: прогортала соцмережі та місце роботи (гламурний косметичний дім Ритуаль, типу Шанелю).
В той вечір у барі Роуз запропонувала Марні влаштуватися до них в Ритуаль. Марні усіма способами намагалася відмовитися, та її слова пропускалися повз вуха, нав'язавши їй співбесіду з Луною, власницею Ритуалю.

Зрештою, при співбесіді з Луною ми дізнаємося, що вони з Марні разом у школі навчалися. І ГГ таки погодилась на роботу у відділі обслуговування клієнтів.

З першого погляду Ритуаль здавався елітним місцем з високими вимогами, де працюють вишукані дівчата. Але по ходу книжки цей фасад, особливо в обличчі власниці Луни, сиплеться.

Основним критерієм при прийнятті на роботу, як виявилось, була відповідність цінностям. І це — ненависть до чоловіків 🎀
Щотижня проводилось Очищення: працівниці (а серед них не було чоловіків) сідали за стіл, одна з них підводилась і розповідала історію, в якій чоловік відіграв роль поганця (аб'юз, зради, переслідування або щось менше та незначне). Затим дівчата починали скандувати:
"Разом ми підіймаємося, порізно — падаємо. Ми — занепалі жінки, і ми єдині. Занепала жінка, занепала жінка, занепала жінка!"

А в кінці того ж тижня відбувалася подія "П'ятнична чаша" — чоловіка, якого обговорювали на Очищенні, приводили зв'язаним; його била жінка, яку він скривдив...
Усе дійство було буквально ритуалом-культом...

Це відчувалося (анти-) утопією, бо всі навколо сприймали цей самосуд як щось буденне. А згодом і сама Марні стала з нетерпінням очікувати її:
"Ось так минув місяць. Вихідні зникали, ніби їх і не було. Щопонеділка я приходила в [офіс] й ніби застрибувала на потяг, що мчав на повній швидкості. Мить — і ось уже ранок вівторка — Очищення. Середа й четвер — вмовляння незнайомців не шкодувати про сво покупки. П'ятниця — торгова нарада, далі п'ятнична чаша, Тепер я нарешті зрозуміла, як будується кар'єра зовсім нескладно щоранку приходити на робоче місце виконувати робочі завдання, повертатися наступного дня і виконувати те саме, коли в тебе є вища мета. Раніше, спостерігаючи за молодими професіоналами,що в обідній час загачують салат-бари Ричмонда, я щоразу думала про смерть. Але за стінами [офісу], під пильним поглядом Луни, я почувалася живішою, ніж будь-коли. Моє волосся росло з дивовижною швидкістю. Мій сон став глибоким і цілющим. Та я не могла перестати про неї думати. Вона ховалася за кожним кутом, стояла за кожними дверима. Луна була потужним наркотиком, і моя залежність від неї невпинно зростала."

За ходом книжки одержимість Марні Ритуалем та Луною спочатку стрімко зростає: все про що вона думає — це робота; ревнує Луну до інших робітниць та боготворить її. Далі — її починає жахати ким насправді є Луна та що криється за гламурним брендом.