Це світовий шедевр, що сповнений сатири щодо військового керівництва, воєнних буднів та імперських амбіцій, з одного боку дуже смішний (хоч місцями і відверто крінжовий), а з іншого - злободенний.

В цій книзі мене безупинно вражав переклад, пізніше я прочитала, що це робота Степана Масляка - викладача Львівського університету, який в молодості був учасником українських визвольних змагань. Перекладено дуже колоритно, красномовно і неймовірно талановито. Там багато віршів, примовок, пісень - і це все також дуже милозвучно, може й в оригіналі не так добре.

Отже починається книга із того, що нас знайомлять зі Швейком. У свій час його визнали ідіотом і комісували з війська, тож тепер, бувалий вояка приторговує собаками і лікує ревматизм. Так і застає його новина про смерть Франца Фердинанда і початок війни.

У Швейка, окрім болячок та довідки є добре серце, клінічна чесність та невичерпний запас історій на всі випадки життя. Оскільки багаторічний досвід служби виховував у швейку всі основні якості вояки, то він ще й ревно боронить честь мундира і своїх офіцерів. Та це не заважає йому потрапляти у всі можливі армійські передряги і заворушки.

Є сцени із цієї книги, які я уявила і хотіла б якось розвидіти. Геть не дотепними мені були всі сцени насилля над жінками, обкрадання мирного населення та шовінізму. Всі туалетні жарти і наслідки алкогольної інтоксикації аж набридли упродовж такої довгої книги. Та після Щоденника Далі мене вже мало що може здивувати🤣  Якщо абстрагуватись від цього, то більшість жартів досить дотепні, Швейк такий незворушний і милий, а суспільні недоліки так влучно підмічені, що автор таки дуже талановитий. Хоча ця його графоманія... До речі, історія не дописана, Гашека спинила смерть.