Особливістю цієї книги є те, що вона буде тримати Вас в напрузі до останньої сторінки! А ще ця історія написана у вигляді листів увʼязненої до адвоката, з проханням взятися за справу і провести розслідування!
Заможна сім’я архітекторів шукає няню, яка опікуватиметься чотирма дівчатками. На цю вакансію радо відгукується головна героїня - молода жінка Ровен Кейн. Їй набридла робота в садочку, вона терпіти не може свою керівницю, тому хоче кардинально змінити своє життя. Отже, не вагаючись, вона звільняється з роботи, успішно проходить співбесіду та опиняється у вікторіанському будинку у Шотландії.
Білл та Сандра працюють архітекторами, вони завжди зайняті і часто перебувають за межами будинку. Мають четверо доньок: 14-річну Ріаннон, 8-річну Медді, 5-річну Еллі та 1,5-річну Петру.
Ріаннон навчається в школі, там і проживає, тому вдома буває тільки на вихідних. Її персонаж розкривається в книжці ближче до кінця, в неї непрості стосунки з батьками, вона гуляє з дорослим чоловіком, бреше про це батькам, приходить додому п’яна та їй начхати на молоду няню.
Медді. Для няні життя з Медді було нестерпним. Вона не спілкувалась з Ровен, завжди намагалась зробити так, щоб батьки її звільнили, плювала їй в обличчя, брехала, не слухалась і підмовляла молодшу сестру Еллі проти неї.
Еллі. Протягом книжки було відчуття, що Еллі подобається молода няня, але коли вона робила крок назустріч до спілкування, їй ніби щось заважало, вона починала казати дивні речі, а потім різко зупинялась, бо Медді заборонила їй про це говорити. На неї великий вплив мала Медді і це було відчутно. Вона боялась її. Петра. Малюк, якого обожнює Ріаннон, грається з нею, коли приїжджає додому.
Власники будинку Білл та Сандра намагались повністю осучаснити старий будинок, тому зробили його “розумним”: в будинку все автоматизовано, є панелі управління, камери в кожній кімнаті та додаток “Щасливий дім”. Але вже в перший день роботи Ровен зрозуміла, що щастям там далеко не пахне: під час першого знайомства дівчинка Медді вигукнула: “Тікай звідси! Привидам це не сподобається”.

Я запевняю Вас: Ровен - чудова няня, вона справді полюбила цю сім’ю (так їй спочатку було надзвичайно важко з норовливим характером Медді, але і з тим вона впоралася), вона старанно виконувала свої обов’язки, дбала за виховання дітей, і в неї б все вийшло, але те, що почало відбуватись в домі зіграло з нею злий жарт.
“Хтось” чи “щось” почали випробовувати її нервову систему: кожну ніч над її кімнатою чулися страшні важкі кроки, хоча вона жила на останньому поверсі, ці кроки наближались і віддалялись, почали зникати її особисті речі, відкривались вікна, двері, хоча вона свідомо пам’ятала, що закривала їх, вночі різко вмикалась гучна музика, світло, вода.
Чесно скажу, були моменти, що мені хотілось кричати від того болю і страху, який проживала головна героїня, мені було її дуже шкода. Тому Рут Веа чудово впоралась з описом переживань Ровен, її спостереженням за всім, що відбувається у будинку. Чи мала Ровен підтримку? Ні! Вона зрозуміла, що мусить дізнатися правду і переконати саму себе, що привидів не існує.

Важливу роль у певний момент зіграла Ріаннон. Ровен сказала їй, що змушена розповісти її мамі про всю брехню, гулянки та алкоголь, на що та відповіла: “Чудово! Розповідай, Рейчел Ґергардт”. Ровен зрозуміла: Ріаннон все знає. Саме і це було справжнє ім’я та прізвище Ровен. Але для чого їй було прикидатися не тією, якою є насправді? І чи взагалі вона шукала роботу?

Наприкінці книги стається трагедія: під вікном Ровен (радше Рейчел) знаходять вбиту Медді. Всі докази спрямовані проти Ровен. Її заарештовують, до неї надзвичайно погано ставляться у в’язниці через вбивство дитини, а вона лише вигукує: “Я не винна! Я не вбивала!”.

Закінчується історія надзвичайно болюче. Будівельна фірма, демонтовуючи стіну, знаходить всі ці ненадіслані листи Рейчел до свого адвоката і два листи(!) рідних до Рейчел, від яких я плакала.
Висновок: діти ніколи не мають страждати через помилки дорослих!
А дорослі не мають приносити біди та горя своїм дітям!

Ця книжка однозначно перевершила мої очікування на 100%
На початку авторка подає читачеві дві часові лінії, а саме - листи, які Ровен пише бажаному адвокату, датовані сьогоденням та листи, у яких згадує минулі події. Завдяки цьому з початку історії ми вже знаємо про історію її життя, причини чому вона обрала саме цю вакансію у заможній родині та легше читатимемо подальшу історію тому, що вже ознайомлені з головною героїнею. Ровен приїжджає у розкішний маєток з відеокамерами по всіх кімнатах (та навіть в її кімнаті), де від початку одна з чотирьох дівчат за якими вона має доглядати, ставиться до неї вороже. Попри намагання дізнатися причину, жінка списує це на дитячий сум за мамою, неприйняття іншої жінки як тієї, хто може з нею гратися чи годувати її. Головна героїня відчуває дискомфорт, тому прагне хоч якогось особистого простору і накидає простирадло на відеокамеру у власній кімнаті. Окрім цього вночі Ровен знаходить записку в шухляді біля власного ліжка від своєї попередниці, у якому та благає свою наступницю негайно кинути роботу та забиратися з цього місця. Деякий час головна героїня намагається влитися у товариство трьох дівчаток, які знаходяться вдома і за якими має доглядати (четверта знаходиться у спеціальній школі поза містом) заплющуючи очі на ту дивну записку та на те, що вона чує кроки над власною головою щоночі, коли лягає спати. Коли ж вже стає несила терпіти недосипання через постійні кроки над головою та інші дивні звуки, що лунають з горища, що розташоване над її кімнатою, жінка намагається знайти причину дивини. Ровен звертається до Джека Ґранта, який також працює на цю родину (доглядає за машиною, возить дітей коли і куди потрібно, слідкує за справністю техніки у будинку) та разом з ним відчиняє приховані двері на горище. Після цього візиту питань стає ще більше, але недосипання та щорічні залякування не припиняються.
Трохи згодом між Ровен та Джеком розвернеться любовна лінія, які додаватиме сюжету більшої цікавості, при цьому не порушуючи загальної напруги. Та все це триватиме до ключового моменту, а саме загибелі однієї з дівчат. Як виявиться пізніше, це сталося у кімнаті Ровен, але відеокамера там була накрита простирадлом…
А потім ми ще і дізнаємося, що Ровен насправді трошки не Ровен… То хто вона?