Рейчел Прайс безслідно зникла шістнадцять років тому, залишивши дворічну доньку Бел на задньому сидінні автівки, кинутої на узбіччі дороги. У поліції жодних зачіпок чи доказів, що вказували б на злочин. Пошуки Рейчел давно припинились, більшість вважає її мертвою, однак справа про неї все ще турбує місцеву громаду та залишається найбільшою загадкою їх містечка. Беручи до уваги такий інтерес суспільства, батьку Бел, Чарлі Прайсу пропонують взяти участь у документальному фільмі про зникнення дружини, під час зйомки якого ми знайомимося ближче з усією родиною Прайсів. Саме під час роботи над фільмом неочікувано для знімальної групи та членів родини Прайсів, Рейчел повертається так само раптово як колись зникла. Однак Її повернення не стає щасливим фіналом для родини, а натомість фактично руйнує усталений побут Бел та її батька, а в самій історії зникнення, якою Рейчел ділиться з оточуючими, Бел постійно підмічає неточності та різні невідповідності. Все це лише підкріплює підозри Бел щодо матері та підштовхує поринути з головою у власне розслідування, щоб докопатися до правди про зникнення та повернення Рейчел Прайс за будь яку ціну.

Книга має цікаву завʼязку, швидко читається, а останні 150 сторінок, класично для Голлі Джексон, затягують та тримають у напрузі до кінця. По сюжету головна героїня знаходить зачіпки, які в кінці складаються як пазл у єдину картину. Наприкінці книги Бел разом з читачами отримують відповіді на питання, які ставлять на початку.

Загалом книга сподобається тим, хто полюбляє повільні психологічний трилери, де авторка водить своїх героїв разом з читачами хибними чи тупиковими шляхами, підкидаючи в процесі різні зачіпки, які почнуть складатися у єдину картину тільки наприкінці книги. Складання усіх зібраних зачіпок буде супроводжуватися швидким наростанням динамічності та напруги аж поки на сягне свого апогею – розвʼязки сюжету. Фінальні розділи книги остаточно визначать долю усіх персонажів.

Окремо варто також зазначити, що книга має певну цінність не лише як young adult трилер/детектив. Раніше Голлі Джексон вже згадувала, що на написання таких книг її підштовхують спостереження системних проблем у судовій і правоохоронній сферах та наслідки, які ці проблеми мають для суспільства. Саме тому, що в серії «Посібника..», що в цій книзі поліція зображається якщо не байдужою, то принаймні такою, що діє виключно у «протокольному» форматі - неспроможною розслідувати складні справи, а суд якщо не відверто упередженим, то просто неспроможним притягнути до відповідальності винних.

Системні проблеми даних інституцій зумовлюють їх неефективність, що призводить до неспроможності встановлення справедливості. Відповідно, герої книг Голлі Джексон, і «Повернення Рейчел Прайс» не є виключенням, постійно постають перед вибором: терпіти несправедливість чи забезпечити її самостійно. Прийняті героями рішення далеко не завжди відповідають усталеним нормам моралі чи навіть законам, проте їх складно у будь чому звинуватити, адже за відсутності опції досягнення справедливості і притягнення до відповідальності винних у законний спосіб, їм залишається власне тільки те, що залишається. Авторка доволі майстерно справляється зі змалюванням наслідків проблем сучасної судової та правоохоронної систем, змушуючи свої персонажів зіштовхнутися з ними у різних обставинах та робити власний вибір щодо способу забезпечення справедливості, а читачів рефлексувати щодо правильності такого вибору і ефективності інституцій, які мали б попереджати ситуації, що такого вибору вимагають.

В цілому, книга читається швидко і легко, а фінал залишає по собі змішані почуття та простір для рефлексії.

Ця історія це психологічно напружений, емоційно глибокий роман, який досліджує тему жіночого зникнення, травматичної пам’яті та складної динаміки в родині. Книга працює не лише як трилер, а й як проникливе дослідження того, як trauma-bonding, сором, замовчування й контроль можуть руйнувати життя.

Авторка майстерно вибудовує атмосферу поступового занурення в правду: кожен розділ відкриває нові деталі про Рейчел, її минуле, розкриваючи це все через призму бачення її доньки Бел. Бел - звичайна підлітка, яку все життя переслідує тінь матері, починаючи з простої візуальної схожості до постійної згадки та навіть зйомок документалки. Через постійне нагадування про ці події дівчина може здаватися занадто агресивною по відношенню до оточення. Однак важко за таке засуджувати 😔 Це не просто історія про дівчину, що зникла й з’явилася знову — це історія про те, як суспільство та найближче оточення конструюють «зручні» версії подій, і як важко їх зруйнувати.

Соціальні теми роману звучать дуже актуально: насильство в родині, культура замовчування, недовіра до жертв, тиск спільноти на «збереження обличчя». Авторка послідовно й обережно розкриває ці питання, уникаючи спекуляцій і надмірної драматизації.

Загалом цей роман — це глибока, болюча, але важлива книга. Вона змушує ставити питання про те, кому ми віримо, чому ми віримо саме їм і якою ціною для інших будуємо комфортну картину світу.

Коли Бел було два роки, мама залишила її у машині біля ТРЦ, сама зникнувши безвісти. Дівчинку знайшов учитель з історії за кілька годин потому, проте мама не повернулася. Минуло шістнадцять років. Бел живе з татом, з яким вони звикли жити спокійно та розмірено, навідує свою двоюрідну сестру Картер, що живе неподалік і наче як все добре, життя триває, аж тут батько пристає на пропозицію зняти фільм за зникненням його дружини. Дідусь Бел має важку деменцію, у чоловіка ж доглядач і разом з ліками це, звичайно ж, виливається у копійку. Тому батько Бел і пристає на пропозицію про зйомку фільму.
З появою знімальної групи у будинку Бел та і загалом в сюжеті, зʼявляється любовний інтерес Еш, з яким у головної героїні складаються стосунки зовсім не так, як вона хотіла б. Бел звикла бути «кусючою» в діалозі, але з Ешем так не виходить, він ніби «переграє» її в діалозі, з чого виходить дуже класна любовна лінія.
Як тільки починаються перші дні зйомки документалки, Бел відчиняє двері на дзвінок і бачить там Рейчел. Тож тепер зніматиметься «Повернення Рейчел Прайс»!
Насправді, ще не дочитавши останніх 150 сторінок я казала, що ця книжка нагадує мені «Усі в моїй родині вбивці», так як має схожі елементи: абсолютно кожен герой має свої секрети, які випливають у потрібний момент, від чого їхні персоналії робляться цікавішими, а сюжет напруженішим. Також помітно типовий почерк Голлі Джексон - найдинамічніше частина книжки, звичайно ж, на останніх 150 сторінках і до того читання може подекуди здаватися нуднуватим, ПРОТЕ варто просто дочекатися розвʼязки.