|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Як скромні кроки можуть вирішити глобальні проблеми
Саме зараз, на думку багатьох експертів, людство переживає переломний момент, що вимагає радикальних змін у мисленні та формування нової політики. Заклики до сміливих, глобальних змін лунають звідусіль — президенти й лідери думок, представники протилежних політичних течій, блогери й навіть ваші сусіди в якийсь момент стали активістами. Що особливо гостро відчувається у соціальних мережах. Але чи справді радикалізм — найкращий спосіб зробити світ кращим?
«Поступовість» Греґа Бермана та Обрі Фокс доводить, що всупереч радикальним прагненням активістів, саме покроковість у впровадженні реформ — найкращий шлях уперед. Автори підкреслюють, що в часи інтенсивної поляризації — поділу на «чорне» і «біле» — будь-які зусилля, спрямовані на просування радикальних змін, неминуче викличуть значну зворотну реакцію. Громадськість мало підтримує сміливі зміни, однак готова підтримати широкий спектр поступових реформ, які, в разі їхньої реалізації, зменшать страждання і підсилять справедливість. Щоб проілюструвати, як поступові зміни з часом можуть призвести до значних змін, Берман і Фокс наводять портрети «героїчних інкременталістів», які здійснили значущі реформи в різних сферах — від розширення системи соціального забезпечення до зниження рівня злочинності й ув'язнення.
Чому варто прочитати книжку «Поступовість. Аргументація на користь поступових змін у радикальну епоху»?
- Ставить на перше місце чесність, смиренність і повагу в прагненні подолати політичну поляризацію і зменшити конфлікт, породжений соціальними мережами.
- Допомагає зрозуміти, що рухає політикою і як ми можемо покращити її.
- Автори пояснюють, як поступові реформи принесли Сполученим Штатам соціальне забезпечення, а Нью-Йорку — безпечні вулиці, і чому саме поступовість, а не «рішучі дії», є розв'язанням найскладніших проблем.
Автори
Ґреґ Берман (Greg Berman) — почесний науковий консультант-практик Фонду Гаррі Френка Ґуґґенгайма. Співредактор журналу Vital City та автор колонки про лідерство в неприбуткових організаціях для City & State. Раніше працював виконавчим директором Центру судових інновацій. Автор чотирьох книг, серед яких Trial & Error in Criminal Justice Reform: Learning from Failure, написана спільно з Обрі Фоксом.
Обрі Фокс (Aubrey Fox) — виконавчий директор Агентства кримінального правосуддя Нью-Йорка — головної міської установи досудового розслідування, що працює за контрактом з Управлінням кримінального правосуддя мерії Нью-Йорка. На цій посаді він наглядає за основними операціями та майбутнім розвитком CJA, яка виконує місію зі зменшення випадків застосування досудового ув'язнення. Раніше Фокс обіймав низку керівних посад у Центрі судових інновацій, зокрема і заснував Центр судових інновацій у Лондоні.
Отримав ступінь магістра з державної політики в Каліфорнійському університеті в Берклі, працював волонтером програми VISTA в Сан-Антоніо, штат Техас, був стипендіатом Фонду Рокфеллера ім. Воррена Вівера та учасником нью-йоркської програми Coro's Leadership New York.
Цитати:
Інкрементальні, фрагментовані, непрагматичні, послідовні процедури сучасного бюджетного процесу допомагають дійти згоди і полегшити важку ношу обчислень. Дійти згоди в тому, чи варто додати або відняти кілька тисяч чи мільйонів — значно простіше, ніж домовитися, чи хороша в цілому конкретно взята програма. Разом вирішити, чи варто трішки збільшувати або зменшувати суму — значно простіше, ніж порівнювати одну програму з усіма іншими. ...Й нарешті, людям значно простіше домовлятися, коли предмет суперечки — це певна сума, а не базові розходження в політичних поглядах.
В екстремальних ситуаціях — війна, голод, депресія — зазвичай потрібні екстремальні рішення. Проблема в тому, що на американському ринку ідей кожна група за інтересами кричить про терміновість, коли намагається отримати підтримку своєї програми чи ідеї. І формується ситуація, як у казці про хлопчика, який кричав «вовки». Економіст Пол Семуельсон влучно пожартував про цей феномен, що ринок акцій спрогнозував дев’ять з останніх п’яти падінь. А насправді відрізнити справжню кризу від надуманої зазвичай можна лише по факту.
Між тим, щоб озвучити ідею, концептуально її прописати чи то навіть оформити в закон, і тим, щоб змусити її працювати в реальному світі, є величезна різниця. Знання корисні лише тоді, коли перетворюються на реальні практичні дії.
Конфлікт буває на добре. Він може змушувати нас ставити незручні питання, захищати себе, знаходити кращі рішення. Проте часом він ескалюється в щось інше — у так званий конфлікт вищого рівня. Конфлікт високого рівня починається, коли незгода перетворюється на суперечку рівня добра і зла, де є «ми» та «вони». Конфлікт високого рівня зачакловує нас, а ми при цьому нічого не помічаємо. Мозок починає працювати інакше. Люди дедалі більше впевнюються в тому, що мають рацію, і водночас дедалі менше й менше розуміють іншу сторону. Обидві сторони відчувають ті самі емоції, однак ніколи їх не обговорюють.
Що більше зростала кількість громадських неприбуткових організацій, то більше спадали показники всіх насильницьких злочинів. ...Якщо взяти місто з населенням 100 тисяч осіб, то, за нашими підрахунками, поява кожної нової організації, покликаної протидіяти насильству та покращувати життя у своєму районі, призводила до зниження кількості насильницьких злочинів і вбивств приблизно на 1 %. ...Вибухове зростання кількості громадських організацій, яке відбулося у 1990-х роках, ймовірно, відіграло значну роль у зниженні рівня насильства.