«Посмак болю» - це корейська манхва Ха Ільґвона, який також створив «АН НА РА СУ МА НА РА» (перекладено українською), «Чергування після школи» (не перекладено українською), та інші історії.

В оригінальному форматі всі вони – вебтуни, тобто адаптовані до телефонного екрану і скролу. Вже пізніше ці історії перетворили на фізичні примірники маньхви – саме в такому вигляді більшість корейської манхви і представлена в Україні.

У «Посмаку болю» добре видно характерний для Ха Ільґвона простий, але промовистий художній стиль, використання обмеженої палітри кольорів («Посмак» чорно-білий, «Чергування після школи» - біло-сіро-фіолетове), та вдала робота з візуальними образами.

Сама ж історія, на відміну від інших його вебтунів і манхв, невигадлива, однак надзвичайно глибока і психологічна.

У центрі оповіді «Посмаку болю» - підліток Бьон Іджун. Найхарактерніша його особливість – помітна самотність, відстороненість від однокласників, показна байдужість. Однак він дуже, дуже переймається тим, що «не вписується».

У Іджуна також є таємниця: його переслідує чорна матерія. Деякими пасмами він може керувати, налаштовуючи їх, як завгодно. Та втративши контроль, він не може боротися – і темрява поглинає його повністю.

Також у цій темряві є маленькі білі чоловічки – вони звертаються до нього Great hero і шукають у нього прихистку від жорстокості темряви. Тому іноді Іджун уявляє: він випадково потрапив до цього світу, насправді ж він – герой-воїн, що має перемогти містичного демона і повернутися у власну реальність.

Тому, коли Іджуну випадає спільний проєкт з літератури із однокласницею Суні, життя стає ще складнішим.

По-перше, Суні – так само одиначка, яку, здається, геть не турбує її становище (і за це Іджун її спершу ненавидить).

По-друге, Суні помічає, що з ним щось не так – а отже, Іджун переймається, що щира розповідь про темряву зробить його божевільним (це Іджуна лякає).

По-третє, під час їхнього спілкування Суні починає поводитися дивно – й Іджун страшиться, що чорна матерія поглине і її теж.

Загалом «Посмак болю» - це сильна історія про дорослішання і дружбу, де ми поглядом Іджуна бачимо, як можна знайомитися, зближатися й довіряти одне одному. Питання, чи потребують друзі допомоги, сумніви, як саме допомогти, страх бути щирим і прагнення захистити.

Водночас це історія про психологію травми, біль від пережитої жорстокості. Змалювання тривожності, панічних атак і депресії у «Посмаку болю» такі точні, так вдало втілені за допомогою образів, що по них можна звіряти психологічні посібники.

Врешті-решт «Посмак болю» охоплює приблизно один семестр, протягом якого Іджун і Суні стають друзями, довіряють одне одному свій біль і постають лицем до лиця із травмою минулого і жорстокістю сьогодення.

Теми шкільного булінгу і домашнього насилля, такі наскрізні в сучасному корейському дискурсі, тут показуються крізь погляд тих, хто їх пережив.

Але і розрада, кінець кінцем, знаходиться; ні Іджуну, ні Суні не треба доводити правдивість титулу «Great hero», чи марно намагатися цілковито викорінити повсюдну чорну матерію, та разом вони можуть справлятися, жити – крок за кроком, день за днем, разом.