Паризька дружина-це роман, який розповідає про перше кохання і перший шлюб Ернеста Гемінґвея. Але, перш за все, це історія про Гедлі-жінку, яка щиро кохала, вірила, жертвувала, але зрештою залишилась позаду, коли її чоловік ішов до слави.

Гедлі:перша, але не єдина.

Вона була наївною, доброзичливою та спокійною жінкою, яка намагалася створити затишок для «Несто» в бурхливому світі. Вона була опорою в часи, коли він ще не був знаменитим, допомагала йому знайти власний голос у літературі та підтримувала, коли він сумнівався в собі. Але проблема в тому, що Гемінґвей був занадто амбітним, занадто захоплений самим собою і своїм мистецтвом.
На початку стосунків багато хто був проти і відмовляли Гедлі бути з ним разом, але потім друзі заздрили їхньому коханню і дивувались, що так дійсно можна кохати. Але це до того, поки Ернест не почав зростати-не тільки як письменник, а й як особистість, якій потрібне постійне захоплення, нові відчуття, нові музи. І Гедлі, яка колись була для нього всім, поступово почала перетворюватись на частину минулого.

Цей роман чудово показує, як важко бути дружиною генія. Це означає бути поруч у найскладніші роки, але не розділити з ним пік його слави. Це означає давати всю себе, але зрештою опинитись в тіні. Гедлі була жінкою, яка формувала Гемінґвея, але не тією, з ким він вирішив залишитися.
Їхній розрив став для неї важким випробовуванням, бо ще в Парижі, на початку його карʼєри вона зрозуміла, що вона не може без нього і дня провести, це була нездорова привʼязаність, яку вона не одразу зрозуміла і не хотіла сприймати цей факт. Але розрив став для неї також і можливістю знайти власний шлях. Хоча після Ернеста її життя вже ніколи не було таким яскравим, вона змогла побудувати його заново, нехай і без тієї пристрасті, що була в Парижі.

Атмосфера дуже захоплює! Варто відзначити, як передана атмосфера 1920-х років, Париж, пʼянкі вечора, розмови про мистецтво та великі мрії.

Ця книга не лише, про стосунки, а й про те, як важко бути поруч із талановитою, і водночас егоїстичною людиною.

Паризька дружина-це не просто роман, про велике кохання, а історія про втрату, довіру і дорослішання. Гедлі була першою, але не останньою. І хоча Гемінґвей і пішов далі, ця книга позволяє нам побачити, як сильно він завдячував тій, хто була з ним у найважчі часи.

На мою думку, він був занадто молодий, щоб зрозуміти, що ця жінка була готова заради нього на все, і проміняв її на іншу, бо він не розумів, що він відчуває. Проте, він це зрозумів через дуже багато років, і зізнався, що він усе зруйнував. Гедлі була достойна більшого і більш чутливого чоловіка, якого вона зустріла після розриву з Ернестом, але ті емоції, що були між ними в молодості варті всього того, що вони пережили, бо вони кохали.
«Люди самі належать одне одному, поки саме в це вірять»