"Оце трешак" - подумав я і захотів ще. Приблизно так опишу своє коротке враження від "Осиної фабрики". Розумію, чому про книгу і про самого автора відгуки дуже суперечливі, але одне можна сказати точно - він не може залишити байдужим. Або захват, або огида, третього тут не буде, як мені здається. Але по порядку.

Френк живе на острові з батьком, в той час, як його брат Ерік закритий в психіатричній лікарні, як особливо небезпечна людина, що знущається з тварин і людей. Френк і сам доволі дивний суб'єкт - замкнутий і жорстокий, він має лише одного друга, хлопця з карликовістю на ім'я Джеймі. Ще Френк має мисливські угіддя з Садом Черепів і Бомбовим Колом, а ще так звану "Осину фабрику" - зроблену ним власноруч машину, що віщує смерті і виконує функції такого собі об'єкта культу, який сповідує Френк. Прямо в тексті про це не говориться, але маю відчуття, що головний герой - людина з аутизмом, на що вказують його суворе дотримання порядку дій і певних ритуалів, загальна відстороненість і складнощі світосприйняття. Дія роману охоплює кілька тижнів життя Френка з того моменту, як він дізнається, що Ерік втік з лікарні і, вочевидь, прямує додому. Все життя ніби застигає в очікуванні неминучого зла, а сам Френк починає відкривати родинні таємниці одна за одною.

Автор тут дуже вміло грається з уявою читача, даючи абсолютно деталізовані в усіх сенсорних напрямах описи, і це не залишає мозку жодних шансів, крім як уявити все написане. Це треш, чесно! Але якісний. Доволі детально описані вбивства, огидні фізіологічні явища, нецензурна лексика, і все це описано з філософським спокоєм і якоюсь збоченою цікавістю головного героя і самого оповідача. Все таки, тяга людини до огидного - дуже цікава для вивчення аксіома, і ця книга, між іншим, відкриває цю тягу сповна. Розв'язка максимально несподівана!