«Окраєць» це книжка свідчень полоненого Азовця про свої дні у російському полоні. Названа книжка на честь найдорожчого, що мають полонені - шматка хліба зі скоринкою. Протягом оповіді автор розповідає про прожите у полоні: умови, ставлення, способи виживання, завдані травми, пережиті хвороби та шляхи їх лікування у російських тюрмах. Я вже читала книжки - свідчення про справжнє обличчя російського полону інших авторів, тож можу виділити те, що Дмитро пише абсолютно без прихованих елементів (будь-яких, які можна уявити). Навіть у порівнянні з книжками про полон інших колишніх військовополонених, із «Окрайцем» на мою думку може зрівнятися хіба «Jingle bellZ» Олексія Анулі.

Наприклад, Дмитро детально розписує свої тортури, складає читачеві меню харчування військовополонених у російському полоні, хвороби, на які люди захворівають у російських тюрмах і детально описує як «лікувати» їх у можливих умовах.

ЦА:всі, хто не мають проблем із психікою та здатен витримати подібний текст. Навіть на презентації цієї книжки звучали фрази про те, що книжка написана для всіх людей, щоб ті дізналися правду та поширювали її. Ця книжка це буквально крик про порятунок побратимів, які наразі перебувають у російському полоні.

Тригери: тортури, описи хвороб та їх лікування в умовах без відповідних інструментів (буквально описано як вони з побратимами лікували загноїне вухо хлопця та починали захворівати на туберкульоз), російська мова, але написана транслітерацією.

Коротше кажучи, хотілося б, щоб не було приводу для написання цієї книжки, але оскільки він є і є така праця, вона дійсна має бути почута багатьма і багатьма українцями і не лише. Навіть зважаючи на тригери я вважаю, що це книжку мають прочитати всі, щоб нагадати собі про сутність рускава міра.