Як змусити мене прочитати книгу? Скажіть, що там буде багато води (в ідеалі це буде напряму пов’язано з сюжетом), квір лінія, містична-фантастична частина та глибокі філософські роздуми на тему життя та смерті. Все вище перераховане є в цій книзі. І в теорії ця книга повинна була стати найкращою серед прочитаних мною за рік, але на практиці є всі шанси, що стане найгіршою. Як так сталось давайте розбиратись.

Головними героями книги виступає подружжя Мірі та Лія. Всі розділи розділенні між цими двома. Одна від Міри, інша від Лії, і так по колу. Але, на відміну від більшості книг з подібною динамікою, тут їхні POV розділені у часі та просторі.
Кожна частина цієї книги окрема є дуже цікавої та захопливою для читання. Але у намаганні погнатись за двома зайцями авторка не впіймала жодного. В розділах від Мірі ми маємо багато філософських роздумів, метафор та алегорій, що взагалі не в'яжеться з фантастичною частиною Лії. В результаті всю загадковість першої частини псує конкретність другої, та навпаки - через загадковість першої ми не отримуємо нормальні відповіді у другій. Таким чином ми просто підвішені у повітрі.

Оповідь ведеться від двох осіб. Від Мірі та її дружини - Лії. Від кожної по розділу, які чергуються між собою.
Сюжет розпочинається з того, що Лія повернулася з експедиції (вона дослідниця океану), яка мала тривати 3 тижні, але тривала 6 місяців.
Мірі згадує якими вони були щасливими раніше, розповідає про їх історію, про свою матір, друзів і інші памʼятні моменти, після чого стверджує що Лія більше не та, якою була раніше. Вона дивно поводиться, майже не розмовляє, дивиться внікуди, постійно набирає ванну і спостерігає як тече вода. Мірі намагається додзвонитися до Центру, з якого після експедиції звільнили Лію, але безуспішно. Натикається тільки на голос робота.
В той же час розділи Лії також починаються з її роздумів про дитинство, а потім розповідають що ж сталося в тій експедиції. Що пішло не так і як вона, зрештою, опинилася на суші.
Це ВАУ! Я отримала неймовірне задоволення від прочитання цієї книги, мені дуууже сподобалося. Стиль письма авторки заворожував, не хотілося відриватися. Дуже круто. І навіть тримає в напрузі, хочеться швидше дізнатися що ж там далі, що ж трапилося і чим все скінчиться.
Я б дуже хотіла аби по цій книзі зняли екранізацію.
Це варто читати, варто рекомендувати і нести у світ.