Наша війна. Злочин і забуття: потреба у стратегічному мисленні. Ніколя Тензер

Книга «Наша війна» Ніколя Тензера може бути прочитана насамперед як заклик до значно рішучішої допомоги Україні з боку західних демократій (які, на жаль, опинилися «на півдорозі»), а також як обґрунтування необхідності радикальної поразки Росії – і не лише в Україні, а й в інших частинах світу (Сирія, Грузія, Білорусь, Африка). Також це аналітичне дослідження (текст містить понад 600 приміток), що висвітлює причини тривалої затримки в усвідомленні цієї війни та недостатнього розуміння реальних загроз.

Першу частину книги автор присвячує перегляду ключових понять стратегічного розуму. Під критичний аналіз підпадають насамперед концепції зовнішньої політики: реалізм і псевдореалізм, відмінність між режимом і державою, поняття безпеки, політичного зла, національного інтересу, прямого втручання, міжнародного права тощо; їхнє викривлене розуміння призвело до катастрофи, якій можна було запобігти. Автор докладно розглядає питання масових злочинів, а також наш зв’язок з історичним досвідом і поворотними моментами в історії. Ніколя Тензер пояснює, чому сьогодні Москва розв’язала проти нас абсолютну війну і чому більшість західних лідерів до цього часу не визнають цієї реальності, помічаючи лише ознаки класичних конфліктів.

У другій частині пояснюється, як протистояти «стратегічному ревізіонізму». Автор глибоко аналізує ідеологію Кремля й доходить висновку, що покладатися на перемовини з Росією в будь-якій формі неможливо, ба навіть необачно. Він аналізує наративи російської пропаганди, включно з її «м’якими» версіями, які найкраще засвоюються на Заході. Також він пропонує розглянути, як російська війна вписується в ширший контекст – глобального наступу авторитарних режимів проти принципів свободи, гідності та верховенства права, – й говорить про історичну провину, маючи на увазі надто стриману підтримку України з боку західних лідерів.

Третя частина книги визначає орієнтири для майбутнього: відновлення міжнародного права та міжнародних організацій, перегляд доктрин стримування в рамках НАТО та Європейського Союзу, розробка довгострокової політики щодо Росії, створення нового легітимного економічного та соціального світового порядку, зокрема для ефективної протидії пропагандистському дискурсу про «розкол між Північчю та Півднем». У завершальних розділах здійснено спробу переосмислити основи міжнародної політики західних демократій і накреслити нові контури «воєнної дипломатії».

Українське видання книги доповнене передмовою Мирослава Мариновича, новою передмовою Ніколя Тензера, написаною спеціально для українського видання книги, а також аналітичною післямовою Андрія Ріпи.