Колись я читала б цю книгу і плакала, але вже так багато прочитано текстів українських військових та цивільних, що пройшли окупацію чи полон... Рідкісного українця вже здивує Ремарк. Та в автора прекрасний стиль, тож варто насолодитись влучністю його слова та відвертістю. Також він пише з позиції солдата армії країни-агресора і це теж додає історії цікавої опції.

Наш головний герой - Пауль - 19річний військовий, який зі своїми однокласниками призвався на фронт у 1світову війну. Він німець, отже війну оголосила його держава. Вчителі у школі підтримували мобілізацію, агітували юнаків, проголошували патріотичні промови.

Він пройшов жорстоке і сповнене знущань навчання, ось уже кілька місяців він із однокласниками і друзями воює на передовій. Хлопці зазнали вже перших втрат, розчарувань, голоду і поранень. Всі навіть мріють про легкі травми, щоб втекти із війни, отримати передишку хоч в лазареті.

В саме серденько - чому книга називається так💔 Не буду спойлерити.

Це нелегке читання, але я рада, що воно відбулось у моєму житті. Часом треба собі нагадувати, що таке війна, навіть живучи в ній, особливо, якщо цивільним життям.