Це поєднання Тореадорів з Васюківки, Толіків, Тома Сойєра із Пеппі Довгопанчохою та інших книг про дитинство (зокрема, в Україні 80-90рр), які ви читали. Трішки гумору, краплина сільської романтики та дрібка ностальгії за дитинством.
По суті це книга пригод парочки невгамовних, шкодних, непосидючих дітей: дівчинка Слава (6років) і хлопчик Артур (7років). Друзі нерозлийвода і живуть поруч на вулиці Солоній у невеликому містечку. Час особливо не визначений, але совєцкі порядки натякають нам приблизно на 80ті, як мені здалось: черги, дефіцит і тп.

Всі історії і пригоди підібрані із натяком на гумор у кожній із них, та мені часом було просто зворушливо від схожих спогадів, сльози підступали від туги за моїми дідусем і бабусею, от лише я не була аж настільки вигадливою шкодницею)). Підозрюю, що зумерам може бути трохи боляче від тих розваг і бідності, в яких росли головні герої (можу помилятись). Натомість читачі 40+, скоріш за все, читатимуть з ностальгією, усмішками і, подекуди, сміхом.