Це добре написана, щемка і дуже цікава книга. Вона ближче познайомила мене з Колумбією (другої половини 20ст). Автор - син головного героя - чудово описав контекст і життя свого батька, який був відомим активістом, лікарем-епідеміологом, викладачем і політичним діячем ліберального спрямування.

Це історія насамперед про чудового батька, який обрав відмінний спосіб виховання своїх дітей від того як ростили його. Його 5 доньок і 1 син (а потім і онуки) отримали стільки любові, прийняття і підтримки, що аж неймовірно для Колумбії минулого століття. Можна сприймати цю книгу як посібник з виховання для батьків (тат).

Та, звісно, для широкого загалу, ця книга про видатного активіста, борця за справедливість, за права і медичне забезпечення бідних верств населення своєї країни - Еквада Абада Ґомеса.

Цікава історія назви книги. Це цитата із вірша Борхеса, який став дуже знаковим на певному етапі життя головного героя.

Загалом, автор дуже цікаво описав життя своєї країни, своєї родини і свого видатного батька. Читала як захопливий роман. Я перейнялась повагою до доктора Еквада Абада Ґомеса, навіть з його контактів із срср він вийшов так, що не втратив адекватності. Принаймні, як нам це доніс його син. Та, в будь-якому разі, книгу варто читати. Буде інформативно, захопливо і цікаво. Щиро рекомендую!

Історія автобіографічна, спрямована в першу чергу на те, щоб зберегти пам’ять про батька, щоб його забуття таки ніколи не настало.

«Ми живемо в країні, яка забуває свої найкращі обличчя, свої найкращі пориви, а життя триватиме, одноманітне до безнадії, розвернуте спиною до тих, хто надає сенсу буттю і продовженню життя. Я знаю, що про твою відсутність шкодуватимуть, що на очах тих, хто тебе бачив і знав, забринять справжні сльози. Ну а потім насунеться величезна пляма, бо у нас тут сприятливий клімат для забуття того, що ми найдужче любимо.»

Ектор Абад Ґомес – лікар і громадський діяч, який зробив великий внесок у підвищення рівня життя в Колумбії, зокрема в місті Медельїн. Він займався встановленням та дотриманням санітарних норм, зокрема підтримував відновлення і модернізацію каналізаційних систем міста, щоб забезпечити населення чистою водою і тим зменшити рівень захворюваності. Він засновував організації, товариста, газети і вісники, спрямовані на покращення медичної освіти і загального стану медицини. Працював закордоном, зокрема в американській штаб-квартирі ВООЗ та в Азії.
Ще більш активним він був у відстоюванні прав людини – за це врешті й віддав життя. Колумбія 70-80их років була нестабільним місцем, де джерело небезпеки змінювалося відповідно до зміни влади, але небезпека як така була завжди неодмінно присутня. Ектор Абад Ґомес писав засуджувальні статті, виносив на загал правду про викрадення й тортури людей, зокрема і його колег та студентів, виходив на мітинги (іноді навіть одиночні), не боявся відкритої конфронтації з владою.

Окрім розповіді про сміливість Ектора Абада Ґомеса, його нетерпимість до несправедливості і бажання допомогти, автор малює також портрет сім’янина: сина, чоловіка, брата, батька.

Безмежні любов і мудрість Ектора Абада Ґомеса поширювалися на всю його родину, його район і його місто. І дружина, і доньки ніжно любили батька і зростали у дружній родині.

Книга дозволяє не лише познайомитися з такою непересічною людиною, а й краще зрозуміти Колумбію і колумбійців.

До речі, автор - Ектор Абад Фасіолінсе - активно підтримує Україну і бере участь в різних ініціативах та організаціях, які спрямовані на допомогу нам.