Дуже часто ця книга продає сама себе, та мені хотілося б, щоб її читали й ті, хто може думає, що нічого нового не дізнається, бо частково цією темою цікавився.

Та все ж, ця книга набагато ширша за питання пригноблення української в срср. Тут охоплено всі мови нацменшин, що входили у склад союза, а тепер - росії. Ми можемо багато знати про пригноблення української мови, або ж навіть чути, що то російська імперія гнобила, а срср всіляко підтримував українську, просто вона така нікчемна, що нікому не треба була, от нею і не розмовляли.
Отже, кому її варто прочитати:
✔️всім
✔️бажаючим структурувати свої знання про українську мову та її видозміни у ХХст.
✔️вчителям і батькам, для розмов з підлітками на тему послуговування українською мовою в повсякденному житті.
✔️або ж навпаки, якщо треба фактаж дорослим дітям для розмов з батьками.
✔️я би рекомендувала її наполегливо українцям, що живуть за кордоном, які змогли б нести цей фактаж іноземцям.
✔️якщо ви ще не читали цю книгу, обов'язково зробіть це, бо ваша pycoфoбія потребує підживлення

Окрім мов, в книзі побіжно описується і контекст та додаткові методи впливу. Дуже важливо, що часто авторка згадувала,  що це все писали чи казали в час, коли українські села помирали з голоду або на цей момент автора цитати вже розстріляли і тп.
Як приклад. сталін мав своєрідне почуття гумору. Зокрема, він міг аж задихатись від сміху, коли його охоронець показував пародію як молив про пощаду перед розстрілом якийсь партієць. До речі, пише авторка, через пів року розстріляли і цього охоронця.

Мова-меч відноситься до тих книг, після прочитання яких, я хочу всім наполегливо її рекомендувати