Цю книгу я придбала за рекомендацією людини, яка працює у видавництві Vivat. Я хотіла почитати щось недооцінене та цікаве. Мої очікування були навіть перевершені. Це, напевно, перша книга, яку я прочитала, де так і проситься написати ще 100 сторінок і книга не стала суцільною водою.

Історія настільки неординарна, що спочатку взагалі не зрозуміло, що відбувається. Ця історія грається з часом ще з самого початку, бо йде хоч і по зрозумілій нам хронології (починається в 1920-х роках і рухається вперед), насправді обманює нас, але це вже трішки спойлери). Також сам головний герой, не те, щоб головний. Книга поділена на різні часові лінії, кожна в своєму столітті і розказує про різних людей.

Книгу спокійно можна прочитати за один день, а потім ще тиждень про неї думати. В ній представлені життя різних людей в різні епохи, подекуди навіть не відомі ще нам. Але в кожній ми можемо пізнати речі, які не змінюються, де б не існувало людство. Великі корпорації хочуть більше заробити грошей і влади, але все одно історія не перетворюється на антиутопію. Люди продовжують жити так, як і жили. Жалітись на спеку та холод, на податки та комуналку, будувати дуже дешеві нові райони, які потім будуть занепадати, і не важливо, буде це на Землі чи в колонії на Місяці. Будуть і епідемії, що розділять сім’ї, і тихі вечори, коли всі рідні можуть зібратись разом дивитись на захід сонця.

Назва книги також дуже влучна. Не дивлячись на досить динамічні події, поки я читала, відчувала неймовірний спокій. Можливо це пов’язано з відсутністю якогось вищого зла, чи просто тому, що описані події такі рідні для всіх нас (що досить не стандартно для жанру фантастики). “Море спокою” - це море без води на Місяці (тобто було б морем, якщо на супутнику була б вода). Саме там розміщена така рідна для багатьох людей майбутнього колонія, звідки і починається насправді ці історія.

Мені сподобалось в цій книзі абсолютно все. Від першої до останньої сторінки. Єдиним мінусом можна вважати саме розмір книги. Через маленький “хронометраж” деякі події здаються надто швидкими, але і не втрачають при цьому якихось важливих деталей. Я вважаю авторка написала рівно стільки, скільки і хотіла розповісти - без води та непотрібних деталей. Всі лінії замкнулись, а всі історії стали історіями.

Тригери: одразу скажу, що в одній з частин історії буде сильна пандемія, сильніша навіть за ковід. Буде прям описано все те, що нам так гарно відомо - перші смерті, карантин, не вийдеш з дому та страх за рідних.

Кому я її рекомендую: насправді фантастична частина існує більше як фон для буденних історій, тож окрім тих, хто любить історії про ігри з часом, її можна рекомендувати і людям,які хочуть почитати щось нове, ненапряжне, буденне, але не нудне.