З «Моїми друзями» Бакмана я пережила весь можливий спектр емоцій: і плакала (неодноразово), і сміялася (багато), і бісилася, і змушувала себе читати далі, і змушувала себе зупинятися.
Вірила і не вірила автору й персонажам. Впізнавала Бакмана і ні.
Тому й оцінила книжку дуже високо.
У центрі «Моїх друзів» - картина всесвітнього відомого художника Йата Х. «Море», що продається на аукціоні. Серед багатіїв, яких більше цікавить, чи підійде вона до нових меблів у літньому будиночку і чи скоро помре художник (подейкують, він наркоман або ж дуже хворий – а після його смерті ціна картини неодмінно зросте), тільки двом людям щиро не байдуже – і обоє бачать, що на картині геть не море, а троє підлітків.
Одна з цих людей – Луїза, що виросла у прийомних сім’ях і звикла спати з викруткою в руці. Завтра їй виповниться вісімнадцять, і ніхто її не шукатиме. Сьогодні ж вона тихцем пролізла крізь вікно вбиральні, щоб потрапити на аукціон і побачити «Море» наживо.
З цього моменту черга з смішних і трагічних співпадінь і зустрічей, що не такі вже й дивні для творів Бакмана, зводить Луїзу з тим, хто може розповісти їй правду про тих підлітків, яких вона розгледіла на картині; про квіти на пірсі, про птаха і поцятковане червоною барвою небо.
Уся книжка – поєднання часових ліній, де центральна – це історія Луїзи, коли вона вісімнадцятирічною їде в рідне місце художника. Інші – різні епізоди літа двадцять п’ять років тому. Разом із Луїзою ми знайомимося з підлітками, розкриваємо таємницю картини і проживаємо життями як художника, так і тих, кого він любив.
Центральні теми книжки, які я виділила для себе – це дружба, мистецтво і втрата.
Вже самою назвою «Мої друзі» натякає на важливість першої теми. Усі підлітки мають складне дитинство: у кожного свої проблеми, та обставини постійної загрози об’єднують цю компанію. Тут і небезпечне, провінційне портове місто; домашнє насильство; стосунки з батьками і однолітками, тощо. У цьому зовсім не сприятливому середовищі головні герої знаходять сили прожити ще день, ще тиждень, ще рік – одне в одному.

Сама Луїза тут теж має свою історію, а багато розповідей відлунюють їй власною дружбою з найкращою на світі людиною – її подругою Рибкою.
Увесь роман починається з картини, а її автор Йат Х. – постать, що однаково зачудовує і Луїзу, і персонажів «Моря», тож мистецтву відведена неабияка роль. Від розмірковувань про те, хто має право малювати, чи може бути мистецтво ідеальним і що варто зображати – предмети чи їх сприйняття – до абстрактних, але влучних описів мистецтва й натхнення як миті, пам’яті і любові.

Зрештою вся книга пронизана відчуттям втрати – і це те, що ламало мене при читанні щоразу. Я плакала над «Моїми друзями» найбільше тоді, коли йшлося про пустку від втрати найцінніших людей чи любові, яка пішла з ними. Від історій про відлуння і тіні тих, хто помер, у житті, що продовжує тягнутися для вцілілих по-справжньому розбивалося серце.

Бакман як завжди пише з неперевершеним чуттям людей: його персонажі набувають об’єму завдяки лаконічним і гармонійно вписаним психологічним портретам: буквально кілька речень – і вони стають живими. А згодом, зовсім непомітно, їхній біль стає болем читачів. Як і їхня любов.

Те, що мене також зачепило і, мабуть, схилило таки остаточно до цієї історії, це наявність безумовно хороших людей на фоні всього описаного болю. Це часто випадкові зустрічі, іноді навіть дуже побіжні, але важливі. До того ж, з усім зловісним і трагічним початком цієї історії вона врешті виявляється хоч і сентиментальною та важкою, однак більш оптимістичною, ніж я могла уявити.

Або я скучила за книгами Бакмана, або це дійсно його найкраща книга. Як завжди сповнена болю, чесності та надії.

В книзі міцно переплітаються дві часові лінії:
✅️дитинство головних героїв 25років тому, в маленькому портовому місті, в неблагополучних родинах - коли було написано картину
✅️наш час, коли художник всесвітньо відомий і ця картина коштує шалених грошей і її несподівано отримує підлітка-сирота

У нашому часі перетинаються долі двох людей: 18річної сироти, яка дуже талановито малює і страшенно старого (39років😅) друга художника, який стає зобов'язаним допомогти дівчині з картиною.

Абсолютно впізнаваний стиль Бакмана. У цій книзі головною темою буде насилля в сім'ї, неприйняття родиною дитини, відсторонення від потреб дитини дорослими - життя підлітків. І головним меседжем - наскільки цілющою може бути дружба, підтримка хоча б однієї людини в житті дитини.

Наревілась як дурна, страшенно не хотілось розставатись із цією історією, її героями. Ще оця безмежна віра Бакмана в людей, захотілось забрати її із собою в реальне життя.