Четверта книжка серії «Місто вітрів». У ній розповідатиметься про рідного брата Кая (головного героя третьої книжки) - Ісаю Роудса. Знову ж таки, дуже класно, що персонажі «Тримаються одне за одного» протягом всієї серії, у цій книжці майже всі герої читачеві вже знайомі, тому побачити їх у нових проявах дуже цікаво.
Ісая безнадійно закоханий у Кеннеді - тренерку з фізичної реабілітації бейсбольної команди, у якій той грає. Чоловік закохався у неї як тільки побачив, але на безіменному пальці Кеннеді вже носила каблучку, тому Ісая звичайно робив прояви уваги, але серйозно вони нікуди і ніколи не заходили. Кеннеді ж смішили прояви уваги Ісаї, жінка звикла до цього вже протягом декількох років. Та одного разу з руки Кеннеді зникає обручка і якраз звідси починається розкручення сюжету. Ісая і Кеннеді випадково стрічаються у барі, де Кеннеді прийшла на дівич-вечір своєї сестри, яка виходить заміж за її колишнього нареченого (!!!!) а Ісая просто відпочиває з хлопцями із команди. Через невеличкі смолтоки вечір заводить їх у не один бар, а вже через декілька келихів пара вирішує розписатися тут і зараз. Біля малої каплички під пісню «Obsessed” вони прямують під руку. Вона - у нових вансах, подарованих Ісаєю буквально тільки-но, бо на лабутенах важко ходити барами і в невеличкій сукенці сестри нареченої, а він із її туфлями, які переможено здіймає над головою, бо знає, що якщо вночі вони залишать взяття деінде, зранку Кеннеді засмутиться через згубу. Символічно, що її сукня сестри нареченої стала її весільною сукнею.
На ранок обидва, протверезівши, думають про те, що тепер робити з цим вчинком, бо за правилами, працівники команди не мають права створювати сімʼї або впринципі перебувати у схожих звʼязках. За це когось із них точно звільнять, але так, як знайти нового тренера з фізичної реабілітації легше за професійного бейсболіста, не важко здогадатися, хто у такому випадку втратить роботу. І тут грає роль увага Ісаї до Кеннеді протягом останніх кількох років. Пара акцентує увагу на цьому за розмовою з власником команди, мовляв, вони закохані давно, ще з часів знайомства у команді, але одружитися вирішили тільки зараз. Тож тепер доведеться грати роль закоханих новоспечених молодят, звичайно лише для того, щоб у це повірили колеги, звичайно, лише грати. Так би мовити «Підійграй мені» 🤭
У книзі піднімається тема фемінізму, так як Кеннеді єдина жінка у колективі, а також прийняття себе та ставлення до себе. Так як Кеннеді отримала чимало негативу від свого колишнього нареченого. Той хотів би, щоб жінка постійно торкалася його на людях та проявляла фізичну увагу, але Кеннеді просто боїться дотиків. У дитинстві її не обіймали батьки, дівчинка виросла у середовищі, в якому дотики не щось нормальне, тому просто не може прийняти їх, а їй ще і постійно тицяють у це. Ісая ж навпаки - допомагає їй прийняти себе і зрозуміти, що з нею все нормально.
Ця книжка має закритий фінал, у якому розвʼязуються всі питання, що виникають протягом книжки, між головними героями виникає закоханість, яка супер мило і здорово описана. Ліз Томфорд як завжди транслює здорові стосунки між партнерами. І безумовно, ця книжка принесе масу позитивних емоцій, так як вона повниться зокрема подробицями життя героїв з попередніх книжок. Знову ж таки, цю книжку можна читати окремо, АЛЕ якщо прочитати перед нею попередні, картина буде домальована.