Літо вже близько і “Ще одна сторінка” випускає книгу з написом “Найкраща літня книга”. Заявка на успіх, так би мовити. Ніжні пастельні тони та вініл на обкладинці одразу привернули мою увагу. Я прочитала анотацію… І тут у мені реально стало страшно. В одному речені поєднали “14-річна дівчинка” та “секс, наркотики та рок-н-ролл”. Я злякалась, що книга буде просувати ідеї екстремального дорослішання, а насправді травматизації дитячої психіки в стилі “Моя темна Ванесса”. Прочитавши історію я виявила, що анотація книги абсолютно відповідає правді, але не поспішайте відмовлятись від книги. Як виявилось, проблема була у моїй голові. А історія дуже світла, ніжна та випромінює любов)
Читаючи цю книгу, я просто сиділа на голках очікуючи, щоб мої найстрашніші побоювання таки виправдались. Кожного разу, як хтось з чоловіків, особливо співак, залишався з Мері Джей на самоті. а морально готувалась до найгіршого. Але сторінка за сторінкою, подія за подією, і чим далі, тим більше здавалось, що справжній жах знаходиться далеко не в домі лікаря. Чи не з першим хвилин знайомства з подружжям лікаря, вони ставились до дівчини виключно з повагою. Шер та Джим (так звуть дружину та співака) душі в ній не чаяли. Кожен з них був повний коханням та любові, а головне зрадістю огортали цим світлим відчуттям Мері Джейн. Вони відносились до неї, як ще до дитини, але вже не сюсюкались з нею, не приховували темну сторону життя, а відверто все обговорювали, намагаючись поділитись власним досвідом і підтримати її захоплення, будь-то спів чи приготування найсмачніших страв. Особливо на контрасті відчувається, коли дівчина повертається додому. У неї з’являються запитання, а також руйнується старе розуміння власного життя і чого вона від нього насправді хоче.
Це дуже літня книжка. Не буду говорити, що вона “найкраща”, смаки у всіх різні, але вона 100% стала для мене однією з найкращих, що я прочитала цими літніми вечорами.

P.s. Цікавий факт: “Мері Джейн”, окрім імені, також означає марихуану та вид взуття

Для мене це виявилась пізнавальна книга, бо де б я ще дізналась, що марихуану називають Мері Джейн?)

Це історія 14річної дівчинки зі строгої релігійної родини, яка влаштовується працювати літньою нянею в дім лікаря психіатра та його дружини. Америка 70х, ще дуже сегрегована, місцями пуританська, частково гіпстерська, але всеодно достатньо консервативна. І хоч в книзі перетинаються дві крайнощі, але вцілому "температура по палаті" тяжіє до високої релігійності громад, патріархальності сімей та процвітання расизму і антисемітизму.

Авторка досить уміло показує проблеми сімей, члени яких мають залежності. Підіймає також проблему секспросвіти серед підлітків, закритість дорослих від своїх дітей, надмірний тиск на них. З іншого боку, історія динамічна і з цікавим сюжетом, в ході якого всі наші герої розкриваються, вчаться на своїх помилках, розвиваються.
Окрім взаємин батьки/діти, в тексті підіймаються й інші питання: розмови і відвертість у парі, "відкритий шлюб", співзалежні стосунки і тд.

Мені дуже зайшла ця історія, читалась легко і невимушено. Книга із приємним посмаком.
Мені здається, вона добре підійде на читацькі клуби - є що обговорити.