У першому томі "Мемуарів лісу" нам розповідають про власника книгарні Арчибальда Лиса, який одного дня вирішує допомогти своєму давньому клієнту Фердинанду Кроту, у котрого через Альцгеймер (який у книзі автор називає "Непам`ять" ) зникли спогади про те, куди поділась його дружина і що з нею сталось. Тому вони обидва вирушають на пошуки щоденників Крота, які мають все їм пояснити.
У цій книзі є чимало сюжетних поворотів та досить таки насичені пригоди, у яких вони зустрічають безліч старих знайомих та отримують по крихті від кожного з них інформацію. Тобто перед нами розгортається справжнє розслідування, в ході якого я плакала рази 3 чи 4.

У другому томі "Мемуарів лісу" з'являються нові герої, але найбільше нас цікавить Селестен Вовк, який приходить у книгарню Арчибальда Лиса і заявляє про те, що вона належить його родині і виганяє звідти книгаря. Той, у свою чергу, намагається дізнатись що насправді відбулось багато років тому й вирушає у мандри із іншим лисеням, щоб знайти кілька частин щоденників, які дідусь Арчибальда віддав колись своїм друзям на зберігання. Хтось просто віддасть свою частину мемуарів, а хтось влаштує цілий детективний квест, який потрібно пройти, щоб їх отримати.

Загалом, обидві частини дуже щемкі та затишні, сюжет захоплює і тобі дійсно цікаво куди він зверне далі. Цю історію досить важко віднести до якоїсь конкретної вікової категорії, тому сміливо можна читати і дорослим, і дітям.
Ще цікаво, що автор, Мікаель Брюн-Арто, більше 10 років працював у лікарні, де допомагав людям, хворим на Альцгеймер. Тому цей цикл - це спроба письменника розповісти про свій досвід. І як на мене, то у цьому і є суть цієї книги: показати дітям і дорослим, що відбувається із людиною, хворою на "Непам'ять".

Цікавий факт: не презентації цієї книги у книграні Сенс, автор, фарнцуз, записав окреме відео для учасників. Дуже приємно, а головне контекстульно -- він подяквав та висловив захопленя що під час повномаштабної війни українці продовжують робити такі культурні заходи та говорити і читати книжки.