5/5, 10/10 — це було дуже захопливо: Мартін уміє писати так, щоб ти не відривався від читання!


В нас є 3 історії (кожна довжиною приблизно 100 сторінок, тобто третина від обʼєму всієї книги), події яких відбуваються приблизно за 100 років до подій серії Гри Престолів.

В першій історії «Лицар-бурлака» ми зустрічаємо Дунка, аКа Сера Дункана Довганя, який був певний час зброєносцем і тільки-но став лицарем, чи вірніше лицарем-бурлакою, адже ні в якого лорда на службі він не перебуває, а просто їде собі світом. Їде він, до речі, на турнір в Ашфорд, щоб трохи підзаробити. Йому в зброєносці набивається малий Бовтун (хоча і малий, але аж ніяк не такий простий, як здається на перший погляд 👀). Ну і так стається, що на цьому турнірі відбувається бійка з настільки високим статусом серед усіх можливих, що таких бійок з таким статусом за весь час було всього раз-два та і все. Рівень політичних інтриг там буквально рівня ВСЬОГО королівства, без перебільшення. Там ще й сталася подія, яку Мартін в одному зі своїх інтерв’ю назвав, якщо я правильно формулюю зараз думку, «тією, яка найбільше змінила хід історії його всесвіту».

В другій історії «Присяжний меч» теж не обходиться без бійки, але там вона всього-лише масштабів невеличкої війни між двома не такими вже і великими землевласниками. Чи вірніше між землевласницею та землевласником. Дункан зі своїм вірним зброєносцем як раз наймається на службу Присяжним мечем до землевласника, щоб заробити трохи грошей. Ну і їм доводиться мати з цим всім справу)))))

В третій історії «Таємничий лицар» знову маємо турнір, на якому Дункан хотів підзаробити трохи грошей битвами на списах. І все мало б бути по-простому середньостатистично. Але, звісно, не тут-то було! Тому життя підсовує Дунку та Бовтуну під ніс справжнісіньку таємну спробу державного перевороту (що насправді смішно, зважаючи ким по факту є Бовтун).

Що сподобалось:
⭐️ головні герої як "віднайдена родина" один для одного і взагалі їх взаємодія один з одним дуже відгукується;
⭐️ харизматичні другорядні персонажі;
⭐️ стиль написання історії такий, що читається як оповідка;
⭐️ кожна наступна історія розказує про трохи більш старших головних героїв (між кожною проходить по декілька років) і мені сподобалося, що було відчутно зміну їхньої особистості, дорослішання, у Бовтуна ще й прояви пубертатної емоційності;
⭐️ атмосфера лицарських турнірів (воно і не дивно, бо, фан факт, Мартін з самого початку хотів створити якусь історію саме з атмосферою лицарських турнірів, так як вони своїм антуражем йому дуже подобалися — чоловік втілив свою мрію всім нам на радість 😁);
⭐️ детально були прописані сцени битв;
⭐️ політичні інтриги, бо куди ж Мартін і без політичних інтриг;
⭐️ дуже прикольний, як на мій смак, гумор;
⭐️ постійне бажання Бовтуна використати свій чобіт (іф ю ноу, ю ноу);
⭐️ Бейлор Таргарієн!!!
⭐️ Роберт Баратеон і Кривавий ворон;
⭐️ Ейріон засранець КОЖНОЮ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ клітиною свого тіла, але ж Мартін зробив його ХАРИЗМАТИЧНИМ.