Після стрімкого ритму життя і деяких книг, я увійшла в цю історію з розбігу і навіть трохи здивувалась, де ж течія? Та коли призвичаїлась до коливання ритму, напливу емоцій і повільного плину тексту, то отримала непідробне задоволення від читання. Стільки раз я зупинялась, щоб усвідомити думку, вразитись метафорі чи погамувати емоції.

Я сподіваюсь, видавництво додрукує цю книгу. Це такий крутий примірник українського авторства. З одного боку, це історія із багатьма сенсами, з іншого - досить легкий для читання текст.

Отже, Одіссей після 20 років вештання по світах, повертається додому, але будинок його згорів, дружина і син зникли, батько такий немічний, що не впізнає його. І наш герой вирушає назад в подорож океаном, щоб відшукати близьких. І починається його друга одіссея, фактично тим же шляхом, от тільки тепер він вже знає що, хто і де його чекає. Богині, німфи, цариці, віщунки - вже шляхом спокути, усвідомлення, визнання. Тепер ми почуємо їх голоси, подивимось на все з їх точок зору, зазернемо в їх душі. Взагалі тут буде багато відвертих розмов, неочікуваних висновків і усвідомлень.

В цій книзі важливе повне занурення в історію і текст. Адже сам стиль дарує океан насолоди. Після "Далеких близьких" і "Ероса та Психеї", я вже знаю як уміє автор причепурити текст філософією, знаннями з психології людей (і богів) та красиво подати - аж дух перехоплює.

Як захочеться вартісного, красивого, багатошарового читання про кохання тілесне і любов - вам до цієї книги та цього автора.

Ця книга написана сучасним українським філософом, переобраним президентом Україснького ПЕНу та просто надзвичайно інтелектуальним письменником.

«Ловець океану» - перша художня книга Єрмоленка, у якій він переосмислює давньогрецький міф про Одіссея, який 20 років був змушений мандрувати світом і здійснювати різноманітні важкі подвиги через те, що на нього свого часу розгнівався Посейдон.

Але в цій книзі автор нам не переповідає цю історію, а навпаки, пропонує свою цікаву альтернативу - подивитись як буде розвиватись життя Одіссея після цих 20 років.

Оповідь починається з того, що Одіссей повертається до Ітаки через два десятиліття своїх мандрів і поневірянь. Він очікував там побачити свою дружину Пенелопу та сина Телпмаха, але нікого там не знайшов.

Одіссей вирішує кілька місяців зачекати на їхнє повернення, але цього так і не сталось. Тому він вирішує знову здійснити подорож, але вже у зворотньому порядку й почати з місць, якими завершив.

Впродовж всієї історії зʼявляються всім відомі давньогрецькі боги й богині - Цирцея, (яка, до речі, набагато краще розкрита, ніж у Міллер в однойменній книзі), Аїд, німфа Каліпсо, монстр Сцилла та інші.
Вони всі певним чином вплинули на першу подорож Одіссея, а тепер він навідується до них вдруге. Це досить сильно впливає на їхні взаємини.

Ми бачимо, що Одіссей - це своєрідне уособлення вічного мандрівника, у якого більше немає дому - того якоря, який би змусив його залишитись.
Він - воїн, який намагається зрозуміти себе й зрозуміти те, що керує його життям.

Це переосмислення надзвичайно глибоке та символічне, тому якщо цікавитесь давньогрецькими міфами, то тут я щиро можу порадити вам цю книгу.
Тут є безліч алюзій на самі міфи та приховані сенси, які відкриються точно не з першого читання.

У книзі йдеться про те, як Одіссей після 20 років блукань повертається на Ітаку. Проте вдома на нього чекає пустка. Він не знаходить ні дружини, ні сина. Мандрівник відчуває провину. Вирішує здійснити ще одну найважливішу подорож, але у зворотному напрямку. На шляху знову зустрічає сирен, Навсикаю, Каліпсо, Цирцею; потрапляє в царство Аїда. Зрештою, кінцевий пункт – Троя. До цього часу герой переосмислює значення життя та смерті, щастя та смутку, радощів та горя, які саме в опозиції дають відчуття повноти.
Чоловік вчасно розуміє: «Ті, хто шукає слави, втрачають душу. Ті, хто шукає слави, втрачають здатність обійняти у мирі та спокої. Ті, хто шукає слави, втрачають здатність зупинитися».
Текст сповідальний, текст-каяття. Це відчувається навіть композиційно. Історія мандрів Одіссея, на моє переконання, чудово підходить для того, щоб продемонструвати всю пристрасть людської душі. Проза змістово та настроєво фемінна та маскулінна водночас. Без немудрого та непотрібного домінування. Емоційно насичений та динамічний сюжет. Одна з кращих книг, які читала останнім часом. Буває, що той чи інший текст націлений або на жіночу, або на чоловічу аудиторію. Як на мене, цей обов’язковий для прочитання як тим, так і тим.