Любовна класика.

Книга «Любовна класика» — це збірка малої й великої української прози від письменників і письменниць ХІХ–XX століть. Їхні тексти абсолютно різні за стилями, формами та ідеями, але всі вони — про незбагненну природу кохання. Осмислюючи це явище, автори та авторки творять фантастичну багатоголосу симфонію: десь пронизливу, десь сумну, десь радісну й тріумфальну, яка зачаровує поліфонією любові у контрастних тональностях.

Звабливе й пристрасне, щасливе й турботливе, вразливе й нерозділене, втрачене й нереалізоване, згубне й вільне — до кохання можна підібрати безліч епітетів. Крізь ці емоційні домінанти письменники та письменниці тлумачать сутність найтеплішого і водночас найболючішого почуття у світі. Любовної константи не існує, кохання багатовимірне, а історії про нього вічні, як і людські стосунки.

• Упорядниця видання — Ярина Цимбал, кураторка серії «Vivat Класика», — зібрала оригінальні зразки української любовної прози, що хронологічно охоплюють ціле століття.
• Книжку відкриває передмова літературознавця Богдана Тихолоза, що пояснює спільний концептуальний мотив вибраних оповідань, новел і повістей, які ввійшли до антології.

Українська класична література про феномен кохання

Книга про кохання зібрала перлини української любовної прози, які разом творять яскраву симфонію любові. Першу партію в цьому ансамблі виконує один із найвидатніших письменників-класиків, який присвятив свій твір дружині. «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка стала справжнім еталоном сентиментального, преромантичного тлумачення концепту «кохання по-українськи». У центрі сюжету — ідеалізована любов, що тяжіє до ліризму й божественної прихильності. Головні герої втілюють старосвітську патріархальну мораль, а у їхніх стосунків нещасливий кінець.

Діаметрально протилежну ідею закладено в оповіданнях і повістях «Марія» Сидонії Гнідий, «Момент» Володимира Винниченка, «Дівчина» Василя Вражливого, «Мусема» Бориса Тенети. Тут персонажі й персонажки відмовляються від анахронічних табу і постають у палких, іноді ексцентричних історіях про закоханість, що руйнують мури псевдоцнотливості. Цю лінію доповнюють інші письменники, які переосмислюють так звані гріховні зв’язки, як-от Володимир Гадзінський в оповіданні про кохання «Він і вона», Микола Хвильовий у новелі «Життя».

Широка гама любовних виявів у класичних творах

Книга про любов, де поруч стоять сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм, представляє різні прояви любові й чуттєвості згідно з давньогрецькою інтерпретацією цього таємничого почуття. Зібрані в антології історії про кохання репрезентують вісім різновидів любові: ерос, філію, сторге, агапе, людус, прагму, манію, філавтію. Чимало творів розкривають концепти еросу, себто пристрасті, й людусу — насолоди. Серед таких зразків — оповідання «Стріл» і «Наречена» Михайла Могилянського, повісті «Вольне кохання» Івана Нечуя-Левицького, «Військовий літун» Валер’яна Підмогильного, «Дороги розхідні» Василя Чаплі, «ескіз» Віри Нечаївської «Літо».

Атмосферу манії — одержимості й токсичної залежності — втілено у творі Агатангела Кримського «Виривки з мемуарів одного старого гріховоди». Концепти дружньої й жертовної любові — філії та агапе відповідно — ілюструють оповідання про кохання Грицька Григоренка «Одна ніч» та повість Бориса Антоненка-Давидовича «Синя Волошка». Сторге, тип родинної чуттєвості, змодельовано в оповіданні Дмитра Борзяка «Букет пролісків». Яскраве поєднання кількох типів кохання представляють любовні оповідання «Шуми весняні» і «Шлюбний день» Михайла Івченка та новела Івана Франка «Неначе сон».

Історії з глибокими філософськими рефлексіями

Пропонуємо купити «Любовна класика» поціновувачам любовної прози, яка захоплює універсальністю й позачасовістю. Від новел «Любов» Петра Ванченка і «Коли любов проходить мимо» Якова Мамонтова до повістей «Марія радості» Івана Дніпровського й «Варвари» Миколи Чернявського — збірка романтичної української прози здивує різноманіттям стилів і напрямів. Розбираючись у людській природі, аналізуючи емоції й стосунки, автори та авторки творять глибокі за своїми сенсами тексти, що спонукають до метафізичних рефлексій про мінливу природу чуттєвості.