Злочини по відношенню до підлітків і дітей - чи не найбільш поширені. І одну з таких історій розповідає нам Ольга Волинська у детективі "Любов за гріш". Книгу написано за реальними подіями, і стає вельми моторошно розуміти, що таке справді може відбуватися (хоча, вже прочитавши "Хижаків" Анни Солтер, розумієш, що таки може)

На перший погляд, у провінційному містечку немає простору для глобального криміналу у вигляді підпільних борделів, налаштованих мереж інформаторів та іншого. Проте, у зовсім зворотньому одного дня переконується молода журналістка Уляна, яка, шукаючи для себе сенсацію, стикається зі справою зниклих безвісти дівчат. Куди діваються викрадені школярки і чому слідчі не можуть знайти жодних зачіпок у цій справі? До цього причетні і вельми відомий у місті лікар, і загадковий пацієнт психіатричної лікарні, і поліція. Прагнучи розв'язати моторошну загадку, Уляна ставить під загрозу своє життя і можливу кар'єру. Усе заради того, щоб вивести на чисту воду ціле кримінальне угруповання.

Мені сподобалась динаміка оповіді. Справді читаєш і нема коли відпочивати, оскільки події змінюються дуже швидко, як в калейдоскопі. Проте, це і недолік книги - я, як читач, за виром подій не встиг роздивитися персонажів, як слід. А хотілося б більшої глибини, психологізму. Втім, той, хто найперше цінує саме динаміку, оцінить сюжет. Ще трохи псує враження карикатурне зображення деяких персонажів (наприклад, того ж Біса: необов'язково ж бандит має бути огидним карликом) і самої картинки. Але за розв'язкою цього детективного квесту справді захопливо спостерігати, бо у різні моменти я просто губився у варіаціях нових підозрюваних. Загальне враження: дуже і дуже непогано, як для української жанрової полиці (сама книга написана ще до повномасштабного, коли детективний жанр сам по собі був в українській літературі не сильно поширений), читати було точно не нудно